Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

Лоуренс знаходився під впливом алкоголю, полегшення та емоційної пересиченості весь шлях додому. І думав про маленьку річ, на яку натякнула Патриція. Нічого особливого швидше за все, але Патриція здавалася напруженою. Лоуренс фактично на п'ятах перетнув вулицю великими голодними кроками. Він ніколи не пробував екстазі чи будь-який інший наркотик для підняття настрою, але тепер уявляв собі, як вони можуть діяти.

Коли він повернувся додому, то відчув себе так, ніби упав і розбився. Ейфорія зникла так швидко, що він повинен був присісти. Він був настільки змучений, що зібрався одразу впасти і заснути. І ще подумав пошукати маленьку річ, яку йому доведеться віддати Патриці. Але він міг пошукати її завтра вранці, через кілька днів або коли завгодно. Вона не вказала термін, або що-небудь подібне... він, мабуть, матиме кілька днів, щоб знайти це.

Але потім Лоуренсові стало цікаво, що це може бути і як він повинен про неї взнати. Вона була найменшою за обсягом? За вагою? Або просто за загальним розміром? Він мав кілька шматочків ворсу, які були крихітні, але він був досить впевнений, що це не вони. Щоб бути чесним, йому доведеться перебрати речі, якими він володів, і вибрати ті, якімають принаймні номінальну вартість перепродажу. Ви не володієте тим, чого не можете продати, чи не так?

Отже... Він мав USB-накопичувач, який приніс додому з офісу "Десяти процентів", який був розміром з два горіхи, але коли він надіслав повідомлення Патриції, вона відповіла, що це не може бути тим, що він позичив. Вона потребувала того, що належить йому, вільно і ясно. Це виключило електронні компоненти та інструменти, що засипали його стіл і полиці, які технічно належали Мілтону.

Лоуренс відкрив шухляду стола. Олівці, ручки... маленька фігурка Mega Man була досить крихітна, щоб перемістити її до верхньої частини списку. Він започаткував список, і проскочив через ящики, шкатулки і полички у шафі, намагаючись не розбудити Ізабель. І нарешті зрозумів.

— О ні, — сказав він вголос. — Тільки не це. Ні-ні-ні...Чорт, ні... — Він не міг дихати. Це було як атака астми, або чогось подібного. Вся радість, яку він відчував раніше, вислизнула, наче її ніколи не було, і замість цього він захотів, щоб його вдарили в сонячне сплетіння гострим сталевим носком.

Він провів більшу частину ночі, шукаючи і думаючи. Але не знайшов нічого, що вважалося би справжнім його володінням і було би меншим за бабусине кільце.

На другий день він привіз його Патриції, не виспавшись як слід.

— Це єдине, що я маю від моєї бабусі, — сказав він їй. — Вона дала його мені, коли помирала.

— Мені шкода, — сказала Патриція. Вона стояла у дверях будинку, в халаті. Можливо він її розбудив, але він сумнівався у цьому.

— Вона сказала, що має його від матері, і хотіла передати онуці, але я був єдиним онуком, — сказав Лоуренс. — Вона хотіла, щоб я віддав кільце тій, з якою одружуся, а потім нашій дочці, якби ми її мали.

— Мені реально шкода, — сказала Патриція.

— Я збирався віддати її Серафині, — сказав Лоуренс. — Як обручку. Я обіцяв моїй бабусі, що передам його своїй нареченій.

Патриція нічого не сказала, а просто дивилася на свій пурпурний халат, опустивши очі. Її волосся було розпатланою купою.

— Мені дійсно потрібно віддати його вам? Не можна замінити його іншим?

— Ви дійсно повинні. Або вашу колегу може засмоктати назад у те місце. Або вас, замість неї. — Коли вона це сказала, кільце здалося йому дуже маленькою ціною, яку потрібно було заплатити.

— Ви знали, що так станеться. — Він подарував їй кільце, не виймаючи його, у крихітній оксамитовій коробці. Власне, з коробкою воно було трохибільше, ніж іграшка, яка йому належала. Але це було неважливо.

— Я знала, що буде щось подібне. — Патриція поклала коробку в кишеню халата, де вона трохи витиснула тканину назовні. — Інакше моє заклинання не спрацювало би.

— Чому не було чогось подібного до того, що я повинен постояти на одій нозі цілу годину? Чому це повинен бути мій найцінніший предмет і стержень моєї стратегії влаштувати своє життя? Це не має сенсу.

— Не хочеш увійти і з'їсти тостер-вафель? — Патриція відступила всередину і притримала двері відкритими. — Я не можу говорити про це тут, на відкритому повітрі.

Тостер-вафель не вдалося знайти, але замість цього вона зробила органічні Pop-Tarts, які, ймовірно, були навіть смачнішими. Вони сиділи на сірому плюшевому дивані, де Діді та Рахелін вечорами дивилися телевізор. Патриція постійно стежила за коридором,щоб їх ніхто не підслухував.

— Отже, для початку потрібно згадати, що є два види магії. — Патриція вручила Лоуренсу чорничну випічку та кухоль чаю — типовий англійський сніданок.

— Добра та погана, я гадаю, — сказав Лоуренс, з не зовсім повним ротом. Халат Патриції лежав на дивані поруч з ним, і він подумав, чи не забрати непомітно кільце назад, поки вона не дивиться. Але згадав, що тоді хтось повинен буде повернутися в інший вимір.

— Ні, хоча це загальне невірне уявлення. Зцілююча магія і магія Трікстера ((трюкача, фокусника)). Уже тоді багато людей вірили, що