Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

Усі подивилися на Лоуренса, який повільно кивнув.

— Так, — сказав він. — Я думаю, що ми можемо це зробити.

Через годину Лоуренс ганебно набирав номер Патриції, молячись, щоб вона не залишила свій мобільний телефон вдома або не вимкнула його на якомусь веселому фестивалі. Вона відізвалася, і він одразу перейшов до справи.

— Ей, я відчайдушно потребую твоєї допомоги. Ми зачепили сили, з якими люди ще навіть не знайомі, і ми, схоже, підштовхнули подругу Сугати до іншого рівня існування, де ми не можемо знайти її чи навіть довести, що вона ще існує, і ми в основному вичерпали всі наші можливості. Не хвилюйся, я не буду розповідати іншим про твою таємницю, просто будь ласка, допоможи.

— Почекай, — сказала Патриція. — У Сугати є подружка?

— Ми не врахували збільшення маси і, відповідно, більшого рівня тяжіння в іншому всесвіті, — сказав Лоуренс, ніби відповідав на її питання.

— Я буду біля вас за кілька хвилин, — сказала Патриція. — Я зараз на вулиці.

Коли Патриція дісталася до цементного блоку, і Лоуренс спустився, щоб зустріти її, їй ледве вдалося переконати його, що його друзі не повинні дізнатись про її навички. Не важливо з якої причини.

— Звичайно, звичайно, — сказав Лоуренс. — Звичайно. Душа розсудливості. Не хвилюйтеся взагалі. Просто будь ласка, будь ласка, будь ласка, будь-ласка, будь-ласка, будь-ласка. Я буду у вас в боргу назавжди. — Він піднімався по сходах за нею, і коли вони досягли вершини, Патриція повернулася і практично оглушила його.

— Ніколи, чуєш, ніколи не говори мені такого. — Сказала вона з притиском.

— Не говорити чого?

— Що ти переді мною в боргу. Це має інше значення для мене, ніж для більшості людей.

— Ох. Авжеж. Гаразд. Добре, я буду надзвичайно вдячний. У будь-якому разі, ми вже прийшли.

Сугата, Аня і Танаа дивилися на сяюче біле коло під великим ковпаком і не зауважили прибуття Патриції, поки вона не стала поруч із ними.

— Що вона тут робить? — сказала Сугата.

— Вона може допомогти, — сказав Лоуренс. — Не можу пояснити як. Але вона може допомогти.

— Яка її область спеціалізації? — Аня склала руки на свою однокоренну сорочку.

— Габаритний трансценденталізм, — сказала Патриція.

— Ви просто вкрали це з Доктора Хто. Це не жарт, це серйозно, — сказала Аня.

— Гаразд, подивимося, — сказала Патриція. — Ви, хлопці і дівчата, хочете, щоб ваш друг повернувся чи ні? — Усі повільно закивали. — Тоді просто відійдіть назад і дозвольте мені попрацювати.

Всі трималися групою за Патрицією і намагалися побачити, що вона робить, а Лоуренс почав хвилюватися, що їй доведеться витратити деяку кількість енергії для обману, і решти не вистачить, щоб проникнути в діру всесвіту і витягнути Прию. Патриція була одягнена у відкриту червону сукню, яка дразнила виглядом її блідих плечей і витонченої шиї. Коли вона оглянула білий круг і повернулася до Лоуренса, він не міг не помітити, які красиві ямки за її колінами, а також ідеальні криві стегон та кісточок.

Лоуренс не був абсолютно впевненим у тому, що сталося з Приєю. У нього не було реальних даних. Вона плавала, як Бен і інші предмети. Її сандалі упали, коли вона піднялася у повітря, і виблискували яскраві нігті. Прия засміялася, ляснула руками і сказала:

— Сядь на це, Ньютон! — Усі були дуже серйозними і здивувалися з її жарту... а потім вона просто зникла. Був якийсь повітряний чмок, ніби щось засмоктало її в невидиму діру. Все, що залишилось, — це її сандалі, одна з яких перевернулася підошвою вгору. Лоуренс відчував велике бажання повернути її у правильне положення, ніби так Прия могла повернутися.

Патриція повернулася і показала Лоуренсові, що їй потрібен певний простір. Він схопив руку Сугати і потягнув його до виходу, закликаючи Аню і Танаа приєднатися. — Нам потрібно забрати її, — сказав Лоуренс. — Патриція потребує киплячої води, сухого льоду, звичайного льоду, півдюжини вбитих Кадді та ще кількох речей. Давайте, люди, повертайте свої задниці. — Він витягнув їх звідти.

— Якщо це не спрацює... — сказав Сугата.

— Якщо ви просто витрачаєте наш час, коли Прия знаходиться в небезпеці... — сказала Аня.

— Ми прикінчимо вас, — завершила Танаа.

Лоуренс повернув сталеві двері, закривши їх, і голосно вдихнув через зуби. Він почувався так, ніби він теж зближувався з таємничим іншим простором.

— Поспішаймо все дістати, — сказав він. Він додав до списку все більше і більше речей, деякі з яких потрібно було купувати в продуктовому магазині або позичити у людей, які знаходилися в хакерському клубі, за кілька кварталів.

— Чорт, чорт, чорт, — продовжував Сугата, важко дихаючи. — Чорт, все закінчено, мені так шкода Прию. — Аня поклала руку йому на плече.