Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

Чомусь у слова Рінки я більше вірила, аніж у слова слідчого. Фарві попрямувала до бібліотеки допомагати із заклинанням, обіцяла підключити Кая і навіть Мадді. Я підійду до них, як тільки вирішу одне питання.

Засмучена нічною прогулянкою, сьогодні я не могла відступити. Одетта Чейк кілька днів наполегливо мене уникала. Спочатку я культурно цікавилася у секретаря, коли ректор звільниться, і отримувала лише обіцянки, що їй обов'язково передадуть про моє прохання зустрітись. Наївшись ними досхочу, я вирішила брати кабінет головної гарпії академії штурмом.

— Ректор зайнята. Коли звільниться, я їй скажу, що ви заходили, — вже машинально промовила секретар.

— Вона в кабінеті?

— Так, — прозвучало так само машинально і невпевнено.

— Не піду, поки не зустрінуся з нею. Сподіваюся, у неї вистачить хоробрості поговорити зі мною, і вона не опуститься до того, щоб вилетіти зі свого кабінету через вікно.

Я сіла на вільний стілець у приймальні біля самих дверей кабінету. І хвилини не минуло, як вони відкрилися:

— Проходь, — холодно сказала Одетта Чейк, мабуть, почувши мої слова.

Моїй рішучості поменшало, коли ми залишилися одні, але я все одно хотіла домогтися пояснень.

— Яка причина того, що ти кілька днів облягаєш мій кабінет?

Я, звісно, не очікувала теплої сімейної зустрічі, але офіційний тон ректора був занадто.

— Хотіла дізнатися, чому мене покинула моя мати, а вихованням займався лише батько? Я, гадаю, заслужила почути хоч якісь пояснення.

Здригнувшись від мого питання, Одетта ніби скинула маску байдужості. Вона відвернулася до вікна, у розмові повисла пауза.

— Еланія була гарною гарпією. Вона мала чудову освіту, вступивши в кварту, вона отримала сильний дар, і в неї був перспективний наречений. Як вона сплуталася з твоїм батьком, я не знаю. Він завжди був пихатим вискочкою, — Одетта різко підвела на мене погляд на мене, ніби хотіла додати «як ти». — Потім вона завагітніла. Її заручини були розірвані. І до всього іншого, після твого народження стосунки Леонола та Еланії остаточно зіпсувалися. Тебе забрав батько.

  — Ось так взяла та віддала власну дитину? Що вона за така мати? — не змогла я стримати емоцій.

— Я теж засуджую її за цей вчинок. Але Леонол та Еланія на дух один одного не переносили. Мабуть, вона звинувачувала його в тому, що її вагітність завадила вдалому заміжжю. Твій батько був звичайнісіньким гарпієм, а її наречений мав високе становище в суспільстві.

Я мовчала, намагаючись прийняти її слова, але всередині прямо вивертало від почуття невідповідності.

— А потім Еланії не стало. Думаю, ти вже знаєш, що твоїй батько цьому посприяв. І ти зникла…

Вона нервово смикнула рукою, зачепивши підставку, і по столу розсипалися олівці та ручки. Дещо впали на підлогу, а мені в руки скотилася дорога колекційна ручка з дерев'яним розписним тримачем.

Я взяла її, і мене як струмом пробило. Перед очима з'явилися сині напівпрозорі силуети з минулого.

Одетта Чейк стояла біля вікна, а батько сидів у сусідньому зі мною кріслі.

— Ми можемо щось змінити? — тремтячим голосом промовила вона, звертаючись до батька.

— Це неминуче станеться… Ми можемо лише пригальмувати події. Я маю план, але ви повинні мені допомогти.

Одетта мовчала, Леонол нервово крутив колекційну ручку.

— Я Атіку заберу до себе. Зі мною вона буде у безпеці.

— Атика має зникнути. Ми не знаємо, що Еланія розповіла Ордену… Для неї так буде найкраще.

Одетта стерла долонею сльози, що виступили.

Бачення на цьому припинилося. Ошелешена, я дивилася на ректора, не знаючи, що сказати. Її також здивувала моя реакція.

— Я вам не вірю.

— Можеш думати, що хочеш…

— Що було не так із Еланією і чому ви хотіли її зупинити? Що вона могла розповісти Ордену? І в якій змові ви були з батьком?

Гарпія роззявила рот від подиву.

— Я бачу минуле, як мій батько, — мене пробирало дрібне тремтіння. — Що сталося з моєю матір'ю і чому він зачарував свою кварту?

— На жаль, я не маю відповідей на твої запитання. Тобі доведеться задовольнити цікавість моєю розповіддю, — знову офіційно і гордо сказала ректор.

Я піднялася з живого крісла і з викликом подивилась у її очі.

— Я дізнаюсь правду. Навіть якщо ви не захочете мені розповідати її.

З прийдешним Новим роком!

Нехай цей рік принесе вам тільки радощі!

Мира, здоров'я та багато цікавих книг!