Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

По обличчю Мадді важко було щось розібрати. Воно залишилося непроникним. Потім чоловічка подякувала дівчинці і сіла на своє місце. У подиві ми дивилася на неї, адже Мадді була єдина, чий магічний дар не розголошений.

— Що? — невимушено відповіла Мадді на наш погляд.

Я хотіла розпитати, що їй повідомив медіум, але завадив дзвінок, який сповістив про закінчення заняття. Студенти почали розбредатись, а я дивилася за медіумом, до якого у мене теж з'явилося кілька питань.

Професор Сін вивів дівчинку з аудиторії. Я наздогнала їх уже в коридорі.

— Професоре, чи можна мені поставити питання медіуму? Це дуже важливо.

— Навряд чи це можливо, Марика, Тов та Поліна Степанівна втомилися. Можливо іншого разу?

— Нічого, професоре Сін, — промовила дівчинка дитячим голосом, — я допоможу Лізі. Тим більше, що це справді важливе питання.

Я зніяковіла через те, що медіум знає моє друге ім'я, нахилилася до неї і вимовила так тихо, щоб вона могла мене почути:

— Де серце майстра?

Дівчинка подивилася на мене запитливо, а потім розсміялася пустотливим дитячим сміхом.

— Ось воно, — вона показала пальцем на кулон, що висить на моїх грудях. Той самий, що мені передав батько.