Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

Мадді взяла мене під руку, і ми пішли між вітринами з товарами.

— Що ти задумала?

— На магічних турнірах дозволяють використовувати магічні артефакти. А якщо нас сьогодні не викинули з академії, чому б себе не потішити маленькими покупками? — Ми йшли до стіни, на якій висіла полиця з книгами. — Ці товари є для звичайних клієнтів, а для нас відкриті віп-зали.

Вона водила пальцем по корінцях книжок і вголос читала їхні назви. Я здивувалася, адже вперше у Квадраті світів зустріла звичайні книги без очей та ротів. Мадді радісно вигукнула і з натугою натиснула на одну з них — книжкова полиця затремтіла і роз'їхалася в різні боки разом зі стіною, відкриваючи нам шлях у довгий коридор із десятками дверей.

На той час до нас підбіг візок для покупок.

— Тихо ти! — крикнув консультант-миша на візок, що скакав навколо нас, як лоша на лузі. — Вибачте, вона нова. Зовсім молода, не звикла до роботи.

Але Мадді її не слухала і впевнено йшла вперед, поки не зупинилася біля одної з дверей.

— Тут ми маємо художню майстерню. Чарівники малюють живі картини.

Троє людей справді сиділи за мольбертами. Перед одним із творців літало мініатюрне сонце. Помітивши моє здивування, Мадді прошепотіла:

— Він дуже дивний. Стверджує, що для реалістичності картини йому потрібні оригінали того, що він малює. Тому вночі йому позує чарівне сонце.

— Мадді! Прийми мої вітання! Форма тобі личить! — вигукнула жінка-художниця.

— Дякую. Мені якраз для навчання потрібна пара картин.

— Будь-яка забаганка. Що саме тобі потрібно?

— Крижана та пісочна арена для турнірів.

— Буде зроблено найближчим часом.

— Дякую. Всього доброго.

Чоловік зачинив двері і вийшов у коридор.

— Крижана арена? — запитала я.

— Ну так. Може, на академічному турнірі і не стане в нагоді, але як місце для тренування дуже підійде.

— Шановна Армадо Коммер, — біг до нас консультант з іншого кінця коридору. Я навіть не помітила, коли він відійшов від нас. — Я дізналася, що на складі є кілька турнірних кісток. Бичачі, мамонтові та драконові. Вам яка потрібна?

— А яка найдорожча?

— Дракона, звісно, але вона й найкраща.

— Тоді навіщо питати? Неси драконову кістку.

Захекавшись, миша залізла на візок і помчала верхи назад на склад. Тим часом ми відчинили інші двері. За нею опинилася кімната з уже знайомим мені вмістом:

— Пісок часу. Але навіщо він нам?

— Дуже потрібен. По-перше, записувати перемоги наших конкурентів. Потім переглядати та аналізувати, — Мадді підійшла ближче до полиць. Колби, наповнені білим піском, напевно, були ще без спогадів. Вона взяла пляшечку і пильно подивилася на неї. — А ще записувати наші перемоги.

Вона взяла три флакони і віддала їх мені.

— Багато брати не будемо, цього добра тут завалися, можна будь-якої миті за ним повернутися. — Коли ми повернулися в коридор, біля дверей стояв візок із чорною кісткою всередині. До неї додалися колби з піском. Ми продовжили наш шлях. — «Чарівні механізми» — єдиний ліцензований магазин з виробництва артефактів та комплектуючих. Інші або контрабандисти, або перекупники. Ми самі виготовляємо розчини, картини та талісмани — все сертифіковано... — Вони відчинили двері, і в мене дух захопило — ми знаходилися на балконі, а внизу тягнувся величезний цех. Істоти різних рас, одягнених у спецформу, працювали за столами з дивними приладами. Всюди щось світилося, бахало, десь радісно тріумфували. — Це перший цех. Таких багато, але деякі лабораторії закриті. Там виготовляють дуже небезпечні та сильні артефакти.

Ми вийшли в коридор і відчинили двері навпроти. За нею виявилося щось на кшталт музею з дивними експонатами: залізна курка з шестернями всередині, схожий на неї робот, вічний годинник, що не остигає самовар і безліч інших винаходів.

— Це те, з чого починав мій дід магічні механізми. Він був обдарований магією, але поєднував її з механікою і створював неймовірні винаходи. На жаль, більшість його творінь перестали працювати після його смерті… — Мадді пройшла вздовж рядів з експонатами і зупинилася на ляльці з порцеляновим обличчям та гарними білими кучерями. — Моя лялька, — вона взяла іграшку, і та запищала щось схоже на "мама". — Раніше вона могла багато чого… Дід був талановитим винахідником. Ти не повіриш, але мені завжди здавалося, що в його творах жила частка його душі.

Пробувши недовго в музеї, ми продовжили подорож «Чарівними механізмами». У наступній кімнаті на мене чекало нове відкриття. Тут уже не обійшлось без охорони.

— Доброго дня, шановні майбутні вартові. Чим можу вам допомогти? — спитав гном-охоронець.

Велике приміщення було заповнене стійками для експонатів. А біля деяких стендів була додаткова охорона.

— Нам потрібні талісмани та артефакти, які можна використати у студентських магічних турнірних.

— Це дуже добре, — пожвавішав хранитель, — я розповім про ті речі, які можна використовувати адептам… — Гном підвів нас до стенду з невеликими, наповненими мішечками. — Це захисна сіль від ментального впливу супротивників. Досить часто беруть для турнірів...