Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Генечка Ворзельська
Черк. І велетенський ядерний гриб постав у центрі Мого Міста.
— Ні…
Випаровуючи темінь повітря, змітаючи будинки, випалюючи все.
— БУ-БУ-БУ, — набуваючи сили й потуги, — БУ-БУ-БУ… — щоб вихлюпнутися потім у тотальне знищення, — БББУХХХ! — вогненний вітер, — УУ-УХХХХХХ! — руйнуючи будинки, — ХХХХХХ!!!
— Ні!!!
— ХХХХХХ!!! — нескінченне згарище.
— ХХХХХХ!!! — випалюючи небо…
— ХХХХХХ!!! — до чорноти космосу…
— ХХХХХХ!!! — випікаючи зорі та сонце…
— ХХХХХХ!!! — залишаючи по собі порожнечу…
— ХХХХХХ!!! — та радіоактивний пил.
— БУ-БУ-БУ-БББУХХХ-ХХХХХХ!
Усе згоріло. Все-все.
Загасивши свічки, перетворивши пагорб на купу піску, а місто — на випалені жовті руїни.
Обгорілий труп поряд зі мною.
Згорілі на моїх руках мотузки.
Оплавлені чашечки з-під свічок для торта.
І все — після єдиного «черк».
— Та ні, — почула я голос. — Не через те.
— А що це?
— Кінець Світу.
— Справжній?
— Для цього світу — так.
— І весь світ загинув?
— Цей? Увесь. Від скляної межі небокраю до скляного безмежжя зірок.
— Привітання від Вітчима?
— Вгадала, — на мене дивився Пелехатий Диявол. — Тобі допомогти підвестися?
Розділ З— Таксист із пекла…
Він приїхав до мене на таксі. Він знайшов це таксі серед розвалин спаленого безліч років тому міста. Шурхають дротом колеса, поржавілі крила, тьмяна фарба «телефонуйте нам» та номер телефону, якого давно немає: «098698768-7».
— Куди ти мене везеш?
— До Міста.
— До ожилих мертвяків?
— До Мисливців вісім.
— А хіба хтось вижив там?!
— Крихітко! — він реготав.
— Крихітко! — Кіт був здивований.
— Отож…
Я згадала.
— Вибач, Котику.
Вибачитись і перед Дияволом? Але ж він, коли знайомився, навіть не назвав свого імені. Ну, оце вже — ні.
А втім, я сказала йому:
— Дякую, — коли він довіз мене до зруйнованих вулиць околиці.
— Чотирнадцять двадцять сім.
— Що це?
— Жарт.
«14.27» — цифри на оплавленому вибухом табло.
Тепер — у будь-який кінець Міста, яке не Пережило Великого Вибуху лише «чотирнадцять двадцять сім».
Розділ 4— Лічильники Грейгера! Лічильники Грейгера! Лічильники Грейгера!
— Ні, дякую.
Янгол з лічильником Грейгера! Лічильники Грейгера, татуювання на всьому тілі та перламутровий гранатомет. Еге ж.
— Лічильники Грейгера! Лічильники Грейгера! Лічильники Грейгера!
У Місті, в якому радіація стала повітрям, дощем і травою?
А втім, ні. Трави не було. Лише випалено-жовтий пил та піраміди руїн, та кістяки споруд, що стирчать на їхніх верхівках.
— Лічильники Грейгера! Лічильники Грейгера! Лічильники Грейгера!
— Не змушуй мене діставати пістолет.
Розділ 5— Еге-ге-ге-гей!!!
Ані душі. Але чому?
Адже мусить бути хтось.
— Еге-ге-ге-гей!!!
