Кохана майстра смерті - Олеся Лис

Ледь стримуюся, щоб не здригнутися від огиди.

─ Взаємно, сер Ловар, ─ таки видушую з себе вітальну посмішку і непомітно витираю руку об поділ сукні.

Місце, де його губи доторкнулися до шкіри, горить вогнем.

─ Прошу мене вибачити, ─ злегка киваю чоловікам і, розвернувшись спиною, прямую до донжона. Намагаюсь робити це гідно, хоча найбільше на світі мені хочеться дати драла. Втім, я це і роблю, як тільки ховаюся за дверима, але не до себе в кімнату, а на кухню.

Ось чого цей слизький тип сюди прийшов? Тепер думай, як його зустрічати, чим пригощати. А ще переодягнутися потрібно, щоб чоловіка не осоромити, та й себе теж, перед таким важливим гостем. Адже бридкий Ловар не останнє особа при дворі.