Кохана майстра смерті - Олеся Лис

На кухні господарює Юфимія.

Шон повинен прибути з дня на день, і тоді ми вже відпустимо бідну співчутливу жінку, яка погодилася нам допомогти. А ось Обрі і Рейвен вирішили залишитися на роботі в замку. І посаг собі зароблять, і женихів знайдуть ─ наші ріддери серед сільських наречених нарозхват.

─ Юфимія, ─ кричу я з порога. ─ У нас гість. Важливий. Будемо меню складати. Що у нас на сніданок?

Жінка відкладає в сторону ніж, яким нарізала шинку на тоненькі, напівпрозорі скибочки і витирає руки рушником.

─ Каша, як завжди. Ось шинку нарізаю, яйця зварила. Це ви у нас, леді, ласунка і любите з медом, а чоловікам м'ясо подавай і чого поситніше. Я замислююся, чи достатньо доречний такий сніданок для такого важливого гостя і наказую ще дістати з комори головку сиру, копчений окіст, а з напоїв до звичного нам вранці молока додати на стіл ще глечик зі свіжим яблучним сидром.

А потім ми сідаємо обговорювати, що приготувати на вечерю. З такими гостями можна і на продуктах розориться. Цікаво скільки Родерік у нас буде «гостювати»… Сподіваюся недовго.

─ Добре, що не король, ─ полегшено зітхає Юфимія, сумно дивлячись на список страв.

Мені залишається тільки з нею погодитися. Потім підіймаюся до себе і вибираю більш гідне плаття для сніданку. Віддаю перевагу яскраво-червоному котту, а зверху одягаю сюрко трохи більш насиченого кольору. По коміру і краю подола струмує золота вишивка, такий же золотистий пояс обвиває мою талію.

Волосся допомагає заплести в складну косу, красиво укласти навколо голови, Гертруда. Але парочка коротких неслухняних пасм вибивається біля вух і на шиї і злегка завивається кільцями.

─ Красуня! ─ захоплено цокає язиком няня, з задоволенням оглядаючи мене і закріплюючи зачіску прикрашеними емаллю шпильками.

Сама ж жінка теж не втратила нагоди причепуритися. На ній темно-синій котт і чорне сюрко, в знак того, що вона вдова, до того ж поважного віку. Але ледь помітні майстерні візерунки все ж прикрашають рукава і воріт наряду. Волосся леді, як завжди, заховане під очіпок.

Щипаю себе за бліді щоки і кусаю губи, щоб вони хоч трохи налилися кров'ю та перестали лякати своєю блідістю. А очі і так блищать гарячковим блиском, тільки не хвилювання, а ненависті і гніву.

Чинно спускаємося до чоловіків, які вже сидять за столом. Вони, ледве углядівши нас, тут же підхоплюються на ноги. Кіан відразу ж підходить до мене і, взявши за руку, проводить на місце з протилежного боку столу.

Невже я бачу в очах чоловіка захоплення?

Точно такі ж почуття миготять і на обличчі Ловара. Але від його погляду мені хочеться тут же побігти в купальні і як слід помитися, до почервоніння натираючи тіло мочалкою. Тому що все, на чому зупиняється його погляд, мені здається залитим липким, гидотним брудом.

Пересилюю себе і спокійно сідаю, акуратно розправивши на колінах сукню. Віддавши хвалебну молитву Луду, приступаємо до трапези.

Чоловіки, стомлені довгою дорогою наминають за обидві щоки. Гертруда теж, схоже, насолоджується їжею. Я ж мляво копирсаюся в тарілці, відчуваючи, що мене починає нудити.

─ Айне! ─ голос чоловіка змушує здригнутися.

Знехотя відриваюсь від споглядання розмазаної по тарілці каші і запитально підіймаю брови.

─ Сер Ловар тобі приносить щирі вибачення за помилку одного із співробітників гарди, який неправильно записав твої свідчення.

Мої щоки миттю спалахують від сорому. Треба ж, а я, задумавшись, навіть не почула, як цей слимак вибачався. Ковтаю колючі, уїдливі слова і посміхаюся одними губами.

А Родерік, спіймавши мій погляд, вже не відпускає.

─ Прекрасна леді Айне, я вам так і не встиг на весілля зробити подарунок. Тому прийміть, будь ласка, від мене цей скромний дар в знак, як і цієї знаменної події, так і спокутування моєї помилки, ─ встає він з-за столу і, підійшовши до мене, простягає невелику коробочку.

Дивлюся запитально на Кіана, не наважуючись приймати подарунок від чужого чоловіка, але, помітивши легкий кивок, обережно беру її в руки. Пальці Ловара розтискаються. Та тільки прибираючи їх від скринечки, він наче ненароком, доторкається до моєї руки. І хоч в цих дотиках немає нічого поганого, на його обличчі з'являється кривувата змовницьки посмішка, ніби між нами є якийсь непристойний секрет.

Піднімаю кришку ящичка і бачу маленький темно-синій флакон із грубого скла, в якому плескається густа тягуча рідина. В здивуванні здіймаю брови, а Родерік самовдоволено посміхається.

─ Це концентрована витяжка з квітів Алас. Універсальний антидот до більшості отрут і компонент деяких дуже складних зіль, які володіють досить цікавими та рідкісними властивостями, ─ пояснює він.

Дивлюся ошелешено на чоловіка і відчуваю, що від подиву мої очі стають розміром з тарілку.

Звідки це в нього? Чому він мені презентував таку дорогу річ? В голові крутиться безліч питань. А Ловар, немов натякаючи на щось, доторкається пальцем до своїх губ, закликаючи до мовчання.

Промовляю звичайні слова подяки і ховаю коробочку в кишеню сюрко. Нестерпний сніданок добігає кінця, і я з полегшенням прощаюсь з співбесідниками, пославшись на невідкладні справи. А їх у мене й справді по горло, та ще й трохи зверху.

Насамперед перевіряю, як підготували покої для нашого несподіваного гостя. Слава Луду, Обрі і Рейвен вельми кмітливі дівчата, і я залишаюся цілком задоволеною. Потім беруся допомагати Юфимії готувати вечерю, яка передбачає набагато більшу різноманітність страв, ніж сніданок. Доводиться злегка розорити наші запаси на зиму, але стіл виходить гідний і самого короля.

На вечерю у нас суп з кролика, вареного в вині, хрусткі пироги з рибою і яблуком, айвовий пиріг з турнепсом, печеня, пишний білий пшеничний хліб, сир, свіже вершкове масло, ніжний гусячий паштет. А на десерт солодкі яблука і груші, здобні булочки, тарт зі сливами і пудинг. З напоїв: вино і ель.

Вечір проходить в напруженому мовчанні.