Кохана майстра смерті - Олеся Лис

***

Зойк і звук падіння, змушують мене підстрибнути на ліжку і прокинутися.

─ Кіан, ─ обережно торкаю чоловіка за плече, ─ Мені здається, Родерік впав зі сходів. Некромант прокидається миттєво. Ось він лежить, не рухаючись, здається, навіть не дихає, а в наступну секунду пильно дивиться мені в очі.

Запалюю свічки на тумбочці, і відкидаю ковдру.

─ Звідки ти знаєш? ─ запитує він, але теж сідає на ліжку, і починає шукати одяг.

─ Наснилося, ─ натягую сюрко, не гаючи час на шнурівку.

Чоловік теж просто накидає сорочку і не стягує воріт. Та одягає санкюлоти. Приємно бачити таку до мене довіру.

Знаходимо ми розгубленого сера на підлозі в крипті, біля дверей. Блідий чоловік сидить на землі і тримається за ногу. На голові у нього величезне садно, з якого густим потоком сочиться кров.

─ Сер Ловар, що ви тут робите? ─ похмуро цікавиться Кіан.

─ Не пам'ятаю, ─ в повному здивуванні підіймає на нас очі Родерік.