Шістка воронів - Лі Бардуго

— Кривосвідчення? Як довго ти відпрацьовуватимеш це, Зенік?

— Два місяці, — сказала вона тихо.

— Два місяці?! — Тепер він протяжно й гучно зареготав. Його тіло смикалося, наче отрута скорочувала м’язи.

Інші спостерігали за ним зі слабким занепокоєнням.

— Може, він божевільний? — поцікавився Джаспер, барабанячи пальцями по оздоблених перлинами руків’ях своїх револьверів.

Бреккер стенув плечима.

— Не можу сказати, що йому можна довіряти, але нікого іншого в нас немає.

Два місяці. Імовірно, у якійсь затишній в’язниці, де вона так зачарує охоронців, що ті приноситимуть їй свіжоспечений хліб і збиватимуть подушки. А може, вона просто попросить дозволити їй заплатити штраф, котрий потім у Равці відшкодує її заможний власник Гриші.

— Їй не можна довіряти, ти ж знаєш, — звернувся Матаяс до Бреккера. — Які б секрети ти не сподівався довідатися від Бо Юл-Баюра, вона повезе їх із собою до Равки.

— Дозволь мені подбати про це, Гелваре. Ти просто роби свою частину роботи — і таємниці Бо Юл-Баюра і юрди парем потраплять до рук людей, котрі краще озброєні, щоб залишити чутки чутками.

Два місяці. Ніна відбуде своє покарання й повернеться до Равки на чотири мільйони крюґе багатшою. А про нього навіть ніколи не згадає. Та якщо це помилування справжнє, він теж повернеться додому.

Додому. Він уявляв утечу з Пекельних Воріт сотні разів, але ніколи не ставився до цього по-справжньому серйозно. Що за життя чекало на нього ззовні? Як може жити людина з тавром звинувачення в работоргівлі? Він ніколи не зможе повернутися до Фієрди. Якби йому навіть удалося пережити ганьбу, решту життя довелося б прожити як утікачеві від керчинського уряду, стати людиною з клеймом. Матаяс знав, що може розпочати нове життя в Новозем’ї, але який був у цьому сенс?

Це було щось геть інше. Якщо демон Бреккер казав правду, Матаяс зможе повернутися додому. Сподівання нап’яли його груди — почути рідну мову, знову побачити друзів, скуштувати семлу, фаршировану солодкою мигдалевою пастою, відчути, як кусається північний вітер, що з гуркотом надлітає з царства криги. Повернутися додому й відчути, що на тебе там чекають, а не зневажають чи мають за тягар. Його чесне ім’я знову буде незаплямованим, і він зможе повернутися до власного життя в якості дрюскеле. Та заплатити за це все потрібно державною зрадою.

— Що, коли Бо Юл-Баюр мертвий? — поцікавився він у Бреккера.

— Ван Ек присягається, що живий.

Але як може Каз уважати, що цілком розуміє дії фієрданців? Якщо судового засідання досі не було, скоро воно відбудеться, і Матаяс легко міг передбачити, чим усе закінчиться. Його співвітчизники ніколи не звільнять людину з такими жахливими знаннями.

— А якщо ні, Бреккере?

— Ти все одно отримаєш помилування.

Навіть якщо їхня здобич уже прямує до потойбічного життя, він усе одно отримає свободу. Але якою ціною? Він уже припускався помилок раніше. Дозволив Ніні обдурити себе. Виявив слабкість і мав нести ганебний хрест решту свого життя. Але він уже заплатив за свою легковажність у кривавих стражданнях і смороді Пекельних Воріт. Та й злочин його був лише непродуманими діями наївного хлопчика. А те, що йому пропонує демон, значно гірше. Викрити таємниці Льодового Двору, щоб знову побачити батьківщину, щоб знати, що кожен його крок був зрадою, — чи зможе він піти на це?

Брум розсміявся б їм у вічі й розірвав би папірець про помилування на клапті. Але Каз Бреккер був розумним негідником. Вочевидь, він володів непоганими ресурсами. А раптом Матаяс скаже «ні», але, незважаючи на мізерні шанси, Бреккер і його люди увірвуться до Льодового Двору й викрадуть шуанського вченого? Чи якщо Каз мав рацію й інша країна дістанеться туди першою. Схоже, що парем викликає занадто сильне звикання, щоб бути корисним для гришників, але раптом формула потрапить до равканських рук і їм пощастить якось удосконалити її. Зробити равканську Гришу, її Другу армію, ще сильнішою. Долучившись до місії, Матаяс міг переконатися, що Бо Юл-Баюр ніколи більше не побачить сонця за стінами Льодового Двору, чи влаштувати нещасний випадок на зворотному шляху до Керчу.

До Ніни, до Пекельних Воріт, він ніколи б і не подумав про таке. А зараз готовий був укласти угоду сам із собою. Він приєднається до команди демонів, отримає своє помилування і, коли знову стане дрюскеле, Ніна Зенік буде його першою здобиччю.

Він полюватиме на неї в Керчі, у Равці, у будь-якій дірі, у будь-якому закапелку світу, котрий вона вважатиме безпечним. Він зажене її, притисне до землі та змусить заплатити всіма можливими способами. Вона благатиме про смерть. Він кине її до найзлиденнішої камери Льодового Двору, де їй більше ніколи не зігрітися. Гратиметься з нею, як вона гралася з ним. Запропонує Ніні порятунок, а потім відмовиться від своїх слів. Подарує їй прихильність і дещицю доброти, а тоді вихопить їх із її рук. Він смакуватиме кожну її сльозинку й витіснить той солодкий зелений квітковий смак зі свого язика, замінивши його сіллю Ніниних скорбот.

Але слова все одно обпікали Матаясові вуста, коли він промовив:

— Я зроблю це.

Бреккер підморгнув Ніні, і Гелварові закортіло повибивати демонові всі зуби.

«Коли я перетворю Нінине життя на суцільне страждання, прийду за тобою». Він був мисливцем за відьмами; чи відрізнятимуться відчуття, коли Матаяс знищить демона?

Бронзова панянка згорнула документ і передала його Бреккерові. Каз запхав папір до нагрудної кишені. Матаясові здавалося, що він бачить, як давній друг, котрого вже й не сподівався побачити, зникає в натовпі, але сил, щоб гукнути того, бракує.

— Ми розв’яжемо тебе, — повідомив Бреккер. — Сподіваюся, у в’язниці ти не розгубив усі свої манери й пам’ятаєш, як варто поводитися в товаристві.

Матаяс кивнув, і смаглява дівчина взяла ніж, щоб перерізати мотузки.

— Я гадаю, що Ніну ти вже знаєш, — вів далі Каз. — Чарівна дівчина, що звільняє тебе, — Інеж, вона найвіртуозніший викрадач таємниць на ринку. Джаспер Фахей — наш вправний стрілець, народжений у Новозем’ї, але краще не закидати йому цього. А це Вілан — найкращий знавець вибухівки на всю Бочку.

— Раске кращий, — утрутилася Інеж.

Хлопець підвів погляд, відкинув волосся кольору червоного золота з очей і вперше заговорив:

— Він не кращий. Він просто нахаба.

— Він знає свій ринок.

— Як і я.

— Сумнівно, — сказав Джаспер.

— Вілан — новачок у нашій компанії, — зізнався Каз.

— Звичайно, новачок. Він скидається на дванадцятирічного, — відізвався Матаяс.

— Мені шістнадцять, — похмуро заперечив