Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс
Далі за дітьми, які виконували стрибки, на флагштоці висів напівопущений великий американський прапор.
— Ви, — сказав Лоуренс своїм батькам, — напевне вирішили пожартувати.
Вони пробурмотіли, що він не залишив їм вибору з його руйнівною поведінкою, і що він просто повинен спробувати цю школу протягом кількох тижнів, щоб побачити, чи може вона бути варіантом його подальшого навчання, а не математична школа, де він навчиться бути ще більше нестриманим.
Що за чортівню сказав їм пан Роуз, що вони підклали йому цю свиню?
Мозок Лоуренса розігрівся і збіднів киснем всередині машини. Він відчував такий гострий біль, ніби йому ріжуть шкіру, а його майбутнє життя зруйноване. Його батьки вже йшли по грунтовій доріжці до цементного бункера, на якому висів напис — КОМАНДАНТ — не чекаючи, що він піде за ними. Він виліз з машини і закричав, що вони просто не можуть цього зробити, бо він вже вступив в іншу школу, чорт його бери...
— Нова вдосконалена академія "Coldwater" допомагає людині досягти свого повного потенціалу, — відзначив комендант Майкл Петтерберт, який сидів прямо і рівно за необробленою дерев'яною стійкою з комп'ютером під керуванням Windows XP. Лоуренс не міг нічого зробити. — Ми бачимо дисципліну як засіб, а не як мету, — додав Петтерберт, який мав нерівномірні вуса під засмаглим носом, який гудів під час дихання. — Ми віримо у віковий ідеал здорового розуму в здоровому тілі. Після тижня у нас, я впевнений, ви навряд чи впізнаєте Ларрі.
Бла-бла, фізична підготовка, навчальна частина — стріляти з рушниці за дві хвилини, самооцінка, бла-бла-бла. Нарешті, Петтерберт запитав, чи має хтось якісь питання.
— Тільки одне, — сказав Лоуренс. — Хто помер?
— Це делікатна справа, і ми глибоко шкодуємо...
— Оскільки прапор приспущено, чи не так? Скільки дітей, у будь-якому разі, загинуло у вашій чудовій школі?
— Деякі люди не витримують суворого та збагачувального курсу навчання, яке ми пропонуємо тут. — Петтерберт ніби протверезів, але одночасно сконцентрувався на Лоуренсові. — Коли пропонується вибір між процвітанням у потужному середовищі існування та безглуздим самознищенням, деякі люди завжди вибирають самознищення.
— Ми йдемо зараз. — Мати Лоуренса торкнулася його руки.
— Відмінно, — сказав Лоуренс. — Я готовий.
Але "ми" означало дещо невтішне. Вже не вперше Лоуренс зауважив, що це було однією з неприємних незв'язних рис англійської мови. Багато в чому, як неможливість відрізнити — або(or)та і(or) — відсутність розмежування між "ми" і "всі ми" — була змовою з метою засмічення, призначеного для створення незручностей і посилення тиску невизначеності. Тому що люди намагалися включити вас до "ми" без вашої згоди, або ви вважали, що ви були включені, а потім з-під ваших ніг висмикували килимок. Лоуренс роздумував над цією лінгвістичною несправедливість, спостерігаючи, як його батьки йдуть назад до своєї машини по гравійній доріжці без нього.
У Петтерберта була знудьгована усмішка.
— Отже, ви йдете геть, Ларрі?
Лоуренс усвідомлював, що на ньому вже надто багато синяків, поставлених, коли футболісти тягли його всередину бункера.
— Ні, б..дь, я не повернуся до Ларрі.
— Це вірне рішення. На сьогоднішній день ваше ім'я B2725Q, але люди найчастіше називатимуть вас дірт. Ви не отримаєте права називатися Ларрі, доки не досягнете першого рівня, і наразі ви перебуваєте на рівні зеро. — Пітер-пітер глянув на стажистів, які робили віджимання, і махнув одному зі своїх інструкторів, який бігцем підбіг до них. Петтерберт передав дірта Дікерсу, одному з своїх старших довірених лейтенантів.
— Пішли, дірт, — сказав Дікерс. — Я знайду тобі ліжко. Обід за годину. — Він мав велику голову, покриту блідо-червоним пушком, і виглядав старшим за свої вісімнадцять років.
Коли вони проходили казарми, Лоуренс зауважив, що в одній будівлі вікна закриті решітками, а в інших потріскані стіни. Діти в камуфляжах змучено пробігли повз них, нагорі була зенітна установка 50-го калібру, прихована за нахиленим дахом сараю. Він не довірив би цій військовій організації захищати навіть цукерковий бар. Єдиним нововведенням було блискуче обрамлення з колючого дроту, яке прикрашало паркан по периметру кампуса і напевне було під напругою.
— Так, ми мали втікачів, — сказав Дікерс, зауваживши погляд Лоуренса. — Минулого літа школа була практично закрита державою, але це було ще до нового керівництва.
Дікерс почав розповідати Лоуренсові, що як тільки він досягне 3-го рівня, життя стане досить солодким: у нього буде година неконтрольованого комп'ютерного часу на день, а школа тільки що отримала "Коммандо Сквад" (цю гру Лоуренс пройшов за день, два роки тому). На четвертому рівні, офіцерському, вам іноді дозволялося дивитися фільми в квартирі Петтерберта після відбою, але це був секрет, якого Дікерс абсолютно не говорив Лоуренсу. Найчастіше дірти не хотіли отримати рівень мінус один, тому що тоді Дікерс не міг гарантувати, що вони позбудуться свого MRSA в карцері. Знову ж таки, Дікерс не розповідав Лоуренсові про MRSA більше, ніж про екшн-фільми (і мікрохвильовий попкорн і піцу, яку доставляли ззовні) для четвертого рівня. Лоуренс сказав, що секрети Дікерса помруть разом з ним, що, мабуть, було істиною.
