Мігрант - Марина та Сергій Дяченко

— Але ж я… я пройшов Пробу тут. Я… тут справедливо?

Айра кивнув:

— Я б хотів, щоб ти лишився з нами.

Крокодил подивився на воду. Схилялося сонце, дальній берег здавався відлитим із бузкового воску, і крила комах набули кармінового відтінку.

— Я б теж хотів, аби ти лишився, Андрію, — раптом сказав Тимор-Алк. — Ми полетимо до зір… І дуже скоро. Буде багато роботи, дуже багато. Залишайся.

— Спасибі, — пробурмотів Крокодил.

У повній мовчанці вони причалили, вибралися з човна, піднялись на порослий травою берег. Попереду виднілось узлісся; прокочували, не спиняючись, кабінки монорейки, у присмерковому небі дедалі яскравішими ставали вогні орбітальних станцій.

— А це вогні, що сяють над нашими головами, — сказав уголос Крокодил.

Вони стояли й мовчки дивилися вгору.

Рип-рип.

Попереду мерехтів вогник. Сутінки густішали, і здіймався вітер; Крокодил похитнувся, навалився на сніг лижними палками, мало не впав.

— Тато?

Андрійко стояв поряд, у світлій вовняній шапочці з хутряними вухами, в лижному костюмі з написом «Пума» на грудях. Крокодила вразило, як сильно хлопчина схожий на його, Крокодилові, дитячі світлини.

— Тату, ходімо, а то холодно?

Крокодил гарячково розглядав його: широкі пухнасті брови з білими смужками інею. Великі очі без тіні страху. Губи, трохи потріскані від морозу, яскраво-червоні, пухкі.

— Андрійку… це ти?

Хлопчик засміявся:

— Та, ну ти даєш! Ходімо скоріше, а то закоцюбнемо!

Крокодил подивився вперед, на вогник. На світло за деревами, яке — він знав — назавжди недосяжне. «Зараз я прокинусь, і все зникне. Зараз я прокинуся…»

— Ходімо, — погодився він сухими губами.

Зарипів під лижами сніг.

Налетів вітер і розігнав хмари над головами, і проглянули зірки — тисячі, мільйони блискучих очей.

І вогник, що мерехтів попереду, раптом здригнувся — й наблизився.

ББК 84(4 УКР)6

Д99

Переклад з російської Я. Житіна

Художник-оформлювач Є. В. Вдовиченко

Дяченки М. та С.

Д99 Мігрант / М. та С. Дяченки; пер. з рос. Я. Житіна; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко.— Харків: Фоліо, 2011, — 348 с.

ISBN 978-966-03-5524-8.

Андрій Строганов раптом опиняється на іншій планеті — він мігрував з Землі. Два останні роки його життя вилучено в якості сплати за візу, тому Андрій не пам’ятає, чому вирішив поїхати. Що сталось на Землі, і чи є вороття? Тим часом на затишний світ Раа, в який потрапив Андрій, наповзає тінь…

Роман «Мігрант, або Brevi Finietur» Марини та Сергія Дяченків продовжує цикл «Метаморфози», але при цьому являє самостійний твір. Також до книги увійшли повість «Електрик» і оповідання «Самум».

ББК 84(4 УКР)6

© Марина та Сергій Дяченки, 2011

© Я. Житін, переклад українською, 2011

© Є. В. Вдовиченко, художнє оформлення, 2011

ISBN 978-966-03-5524-8

Літературно-художнє видання

Марина та Сергій ДЯЧЕНКИ

МІГРАНТ

Переклад з російської

Головний редактор Н. Є. Фоміна

Відповідальний за випуск Л. Ю. Хорошевський

Художній редактор Б. П. Бублик

Технічний редактор Г. С. Таран

Комп’ютерна верстка: І. Л. Цибульник

Коректор Р. Є. Панченко

Підписано до друку 10.01.11. Формат 84 х 108 1/32. Умов. друк. арк. 18,48. Облік.-вид. арк. 20,21. Тираж 2000 прим. Замовлення №1-43.

ТОВ «Видавництво Фоліо»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК№ 3194 від 22.05.2008 р.

61002, Харків, вул. Чубаря, 11

Електронна адреса: www.folio.com.ua

E-mail: [email protected]

Інтернет-магазин www.bookpost.com.ua

Надруковано з готових позитивів у ТОВ «Видавництво Фоліо» 61002, Харків, вул. Чубаря, 11 Свідоцтво про реєстрацію ДК № 3194 від 22.05.2008 р.

Люба, хочеш пообідати? (Англ.)