Діаболік - С. Дж. Кінкейд

Після служби Вельмишановне Панство перейшло до приймальної зали, щоб вдихнути наркотичні пари. Служниці ходили поміж натовпу із флакончиками наркотичних інгаляторів для загострення почуттів. Я взяла один із них і зробила вигляд, що глибоко вдихнула. Саме в цей момент Дівайні та Салівар Домітріани наблизилися до мене із лукавими посмішками.

— Люба Сайдоніє Імпірінс, — заговорила Дівайні, оглядаючи мене, — наживо ти виглядаєш зовсім по-іншому!

Як племінниця Імператора Дівайні була Молодшою Спадкоємицею на престол, тож вона із чоловіком займали вищий соціальний щабель, ніж я. Я опустилася перед ними на коліна, і кожен із них простягнув мені руки, щоб я приклала їх до своїх щік.

— Будь ласка, встань з колін, моя люба, — промовила Дівайні з тою самою посмішкою на обличчі. — Учора мій дядько був вельми непривітним.

Я насторожено дивилася на неї, поки зводилася на ноги.

— Це вина мого батька, який засмутив його, Ваше Високопреосвященство. Я не поділяю його дивних схильностей.

Вони обмінялися поглядами: О, ми впевнені, що ви їх не поділяєте, люба Сайдоніє, — промуркотіла Дівайні. — Усі ці дурниці про єресь дуже втомлюють, чи не так? Мене більше цікавлять чуттєві насолоди життя, ніж грубі політичні ігри. Ми б хотіли запросити вас сьогодні до нашої вілли. Приєднайтеся до нас у соляних ваннах.

— О, це просто незрівнянна насолода, — підтвердив Салівар і замовк на хвилину, щоб зробити глибокий вдих зі свого флакона парів. — Купання подарує вам нечувану насолоду.

Щось у цих двох насторожувало мене, але вони були тими людьми, з якими Мати-Засновниця воліла б бачити Сайдонію у дружніх стосунках. Якщо я затоваришую з кількома членами імператорської родини або зарекомендую себе як дурне, легковажне дівча, занадто захоплене «розкішшю», щоб цікавитися питанням про важливість наукових знань, я зможу далеко піти, розвіюючи підозри щодо єретичних потягів і схильностей у Сайдонії.

— Із задоволенням приєднаюся до вас, — відповіла я. — Мене теж втомлюють політичні нісенітниці.

Посмішка Дівайні стала іще ширшою. Вона випустила клуби пари з ніздрів.

— Ми відправимо своїх Служниць, щоб вони провели тебе.

Я кивнула на знак подяки, і вони пішли геть. Після того я перестріла дівчину із чорними локонами, яка спіймала мене на гарячому, коли я імітувала непритомність свідомості за день до цього. Вона втупила в мене погляд, а на її вустах грала хижа посмішка увесь той час, поки дівчина поволі наближалася до мене.

— Сайдоніє Імпірінс, рада нарешті зустрітися з тобою особисто!

Вона простягла руки, і я взяла їх у свої долоні. Вона не була членом імператорської родини, тож її соціальний статус не міг бути вищим за мій. Ні я, ні вона не опустилися на коліна. Натомість, ми просто взялися за руки, як це зазвичай роблять дві жінки одного соціального становища, і сильно стисли долоні одна одної.

— Аватари такі оманливі й настільки відрізняються від живої людини, — мовила я розгублено. — Будь ласка, нагадай мені, хто ти?

— О, Сайдоніє, годі дуркувати. Це образливо. Я завжди роблю ту саму зачіску й залишаю той самий колір очей, — сказала дівчина, вказуючи на свої крижані сіро-блакитні очі й кучеряве чорне волосся. — Це моя особливість. Дехто з нас використовує аватари, що справді мало чим відрізняються від зовнішності в реальному житті. Я — Елантра, звісно.

— Елантра Пасус, — миттю згадала я, і мої м’язи напружились. Я мушу вести себе дуже обережно з цією дівчиною. Дивно бачити представника жахливої родини Пасусів на власні очі.

Вона була набагато нижчою за мене. Я могла з легкістю вбити її, якби забажала!

— Дуже рада нарешті зустріти тебе особисто, — промуркотіла я, імітуючи тон голосу Дівайні, яким вона щойно зверталася до мене. Мій погляд зупинився на шиї Елантри. Її так легко було скрутити, і мене охопило бажання вирішити ситуацію методом, якому Діаболіків вчили з дитинства: просто ліквідувати всіх ворогів Сайдонії, використовуючи грубу силу.

Натомість я змушена була грати роль благородної спадкоємиці й чемно приймати усі ці банальні привітання. Супутниками Елантри були Креденза Фордайс і Гладдік Атон — нащадки Сенаторів, які зустрічалися із Сайдонією під час соціальних форумів. Імператор благоволив їхнім родинам, тому вони перебували на Хризантеміумі як гості, а не як заручники, подібно до мене. На головах найманих працівників позаду Елантри майоріли мітки родини Пасус — Наднова зірка. Цей знак якнайкраще підходив для родини, яка вважала себе головним захисником віри.

— У реальному житті ти набагато вища, — зауважила Елантра, оглядаючи мене з голови до ніг. — Твій аватар не відображає твоєї справжньої зовнішності, чи не так? Знову ж таки, мабуть, для декого аватар — це засіб втілення власних мрій... хоча твій аватар зовсім не розкриває цю зухвалість у виборі форми носа! Це був свідомий вибір, чи під час мандрівки сюди трапилося нещастя?

Мене дратував не тільки той факт, що вона спадкоємиця родини Пасус, сама поведінка Елантри здатна була довести до сказу будь-кого.

— Зі мною трапилася маленька неприємність, — я торкнулася гулі на носі, пригадуючи пропозицію Донії залишити її як є. Заради Сайдонії я з гордістю демонструватиму цю ваду. — Мені сподобався отриманий ефект і я вирішила залишити все, як є.