Діаболік - С. Дж. Кінкейд

Тепер усе стало на свої місця.

— Вона — Намісник?

Відповідь дівчини прозвучала, як виправдання:

— Так.

Отже, Невені була однією зі славнозвісних Ексцесів і належала до правлячої сім’ї, яка прийшла до влади шляхом всезагальних виборів, а не шляхом передачі соціального становища у спадок. Це також означало, що родина кинула виклик місцевому Вельмишановному панству — родині Пасус. Не дивно, що Невені була тут. Сенатор фон Пасус вважав себе головним захисником віри Геліоніки. Він ніколи не дозволить якимсь безрідним Ексцесам відкрито чинити подібне богохульство на підвладних йому територіях.

Ця дівчина могла ще більше заплямувати репутацію Імпірінс. Мені не слід продовжувати спілкуватися з нею.

— Дякую за настоянку, — мовила я, повертаючи їй флакон, — але я сумніваюся, що в нас стільки спільного, як ти думаєш.

Мій тон був сухим і непривітним. Хвилину вона вдивлялася в моє лице, потім її обличчя перетворилося на кам’яну маску.

— Як забажаєте.

Вона зрозуміла, що пропозицію альянсу відхилено, але я не бачила, як ця дівчина може допомогти укріпити мій статус при Дворі. Вона тільки поставить під загрозу моє становище. Донія ніколи б не відкинула пропозицію дружби, але я з легкістю зроблю це заради Донії.

— Прошу вибачення, — мовила я, відвертаючись від Невені, — але в мене була довга і виснажлива подорож.

— Звісно, моя Вельмишановна Панно. Я відкланяюся, щоб ви могли перепочити, — хвилину вона вагалася: — Якщо ви передумаєте...

Я похитала головою і сухо запевнила її:

— Не передумаю.

Наступного дня весь Імператорський Двір зібрався у Великій Геліосфері для проведення служби. Імператорська родина — Імператор Рандевальд, його мати Сигна й навіжений небіж Тайрус, а також небога Дівайні з чоловіком Саліваром — зайняли почесні місця в центрі, навколо вікарія.

Два місця обабіч Імператора залишилися вільними, але ненадовго. Раптом двоє з Діаболіків Імператора всілися в пусті крісла, оскільки їхні обов’язки охоронців давали їм право входити до кола сановитих осіб у геліосфері. Я впізнала світлокосу Енміті і смаглявого Енгвіша. Хезерда серед них я не побачила, але він, без сумніву, був десь поблизу.

Я зловила себе на тому, що вже доволі тривалий час роздивляюся Енміті, вивчаючи риси її обличчя (майже ідентичні моїм), — її світле волосся й очі, що були такого самого кольору, як у мене, до того як боти краси їх модифікували. Якби урізання м’язів, що Мати-Засновниця змусила мене пройти, було менш ефективним, а мій ніс зробили рівним, у мене були б причини для тривоги. Лише кілька місяців тому нас прийняли б за однояйцевих близнюків.

Вона відчула мій пильний погляд і подивилася на мене. Я швидко відвернулася і зайняла відведене мені місце в ряду для Сенаторів і їхніх родин. У наступному ряду я побачила Вельмишановне Панство з нижчим соціальним статусом. За ним сиділи знатні Ексцеси, такі як Невені Сегну. Я миттю відвела очі, щоб знову не привернути її уваги.

Усі Служниці Вельмишановного панства розмістилися в дальніх секціях, одразу за найманими працівниками. На головах останніх виднілися татуювання, що свідчили про їх приналежність до однієї зі знатних родин. Для служби всі вбралися у церемоніальні шати, метал яких віддзеркалював сліпучий блиск зірок. Я не знала, куди мені слід дивитися.

І в цю мить я помітила погляди, що були спрямовані на мене, й почула шепіт — усі обговорювали спадкоємицю Імпірінс, яка знепритомніла посеред Імператорського Двору. Я з легкістю вловила уривки фраз.

— ...набагато вища, ніж я собі уявляв...

— ...шкода, що вона не випрямила носа...

— ...без сумніву, Імператор ще не награвся з нею. Я очікувала більшого...

Я задерла підборіддя. Якби Донія стала центром уваги стількох людей, вона б знітилась, але мені було байдуже. Допоки вони обмежуються перешіптуваннями і не погрожують мені напряму, я могла підслуховувати їх і не перейматися.

Коли Вікарій почав читати молитву, світло сонячних дисків перемістилося, відбившись у тисячах точок на стінах й запаливши кільце священних чаш, і я здивувалася, відчувши, як кімнату наповнило тепло. Я відчувала, як піт струменить під моїм церемоніальним одягом. Я торкнулася його і відчула на собі чийсь пильний погляд.

Я підняла голову й зустрілася очима із Саліваром Домітріаном, який у ту саму мить нахилився до дружини і щось прошепотів їй. Дівайні Домітріан також подивилася на мене. Дівайні й Салівар були яскравим прикладом застосування оманливої молодості. Їм обом було щонайменше років по п’ятдесят, але вони виглядали не старшими Донії. Я знала, що на соціальних форумах Донія час від часу спілкувалась із Саліваром, але винятково з примусу матері. Сайдонія розповідала мені, що Салівар із дружиною славляться своєю розпустою.

Вони обоє посміхнулися мені, нагадуючи в цей момент пару гадюк, що згорнулися, готуючись до стрибка.

Вони спостерігали за мною впродовж усієї служби. Я потайки поглядала на них, вдаючи, що слухаю вікарія. Це було не так уже й легко, враховуючи виснажливу спеку і присутність Діаболіків, уваги яких я воліла б уникнути понад усе і, звичайно, через поведінку навіженого імператорського небожа.

Тайрус Домітріан виправдовував свою репутацію. Під час служби він часто заходився недоречним сміхом і походжав між рядами, розглядаючи Служниць, ніби розмірковуючи, яка з них стане його наступною жертвою. Якби він не був божевільним, його б вважали більшим богохульником, ніж Сенатора фон