Веселка тяжіння - Томас Пінчон
Востаннє ми бачили Фібеля, коли той чіпляв, напинав і випускав амортизаційні шнури планера Горста Ахтфадена, — Фібель лишився на землі і проводжав друга у Пенемюнде — проводжав? чи ж це не доважок до параної, не цілком виправданої — зрештою, як хочете, назвіть це Епізодом Про Участь Бланда ще й у справі Ахтфадена. Фібель працював на «Siemens», ще коли той входив до тресту Штіннеса: не лише конструював, а й підробляв збиранням інформації для нього. Нікуди не зникли й колишні симпатії до «Vereinigte Stahlwerke» попри те, що Фібелю доводилося працювати на заводі «General Electric» у Піттсфілді, штат Массачусетс. Бланду був потрібен агент у Беркширі — вгадайте чому? Певна річ, щоб наглядати за хлопцем, Тайроном Слотропом, саме через це. «IG Farben», по майже десятьох роках після підписання угоди, так само вважає, що для спостереження за юним Слотропом простіше тримати субпідрядником Лайла Бланда.
Цей кам’яноликий шваб Фібель — геній у царині соленоїдів і перемикачів. Навіть замислюватися про те, як уся ця машинерія «розклеїлася» (чи як там кажуть у подібних випадках) — ганебне марнування часу, він занурюється у топологію і кольорове кодування, запах каніфолі плине у більярдні салони, Schnipsel[565] тут і там, бурмоче also[566] — інше, не встигнеш і кліпнути, як у нього все працює. Закладаюся, що в Губгарморі, штат Міссурі, безліч щасливих Масонів.
В обмін на цю добру справу Лайла Бланда, якому взагалі на все це чхати, роблять Масоном. Там він набуває добрих колег, всі можливі зручності, покликані нагадати про чоловічу сутність, і навіть кілька корисних ділових знайомств. Зрештою, тут усе приховане так само, як у Діловій консультативній раді, не-Масони взагалі ні сном ні духом про Те, Що Відбувається, хоча час від часу дещо виявляється, оголюється і зі смішком стрибає назад, а вам — мінімум деталей, але море Жахливих Підозр. Наприклад, Масонами були декотрі із Батьків-Засновників Америки. Побутує думка, що США були і є грандіозною масонською змовою, цілком підконтрольною групі під назвою «Ілюмінати». Важко довго споглядати дивне самотнє око на вершині піраміди на кожній доларовій банкноті і бодай трохи в це не повірити. Надто багато анархістів Європи XIX сторіччя — Бакунін, Прудон, Саверіо Фріша — були Масонами, випадковості виключені. Якщо нічого більше не лишається, шанувальники теорії змови — і не самі лиш католики — цілковито можуть покластися на Масонів і отримати належну порцію недомовленостей і холодку по шкірі. В одній з найкращих класичних Дивних Масонських історій доктор Лівінґстон («living stone» — живий камінь? о, саме так) заходить у тубільне поселення навіть не в серці, а в підсвідомості найчорнішої африканської Чорноти — цього місця та мешканців він ніколи ще не бачив: вогнища в тиші, бездонні погляди, Лівінґстон наближається до вождя і робить Таємний Масонський Знак, і вождь його пізнає, відповідає на привітання, широко всміхається і наказує надати білому мандрівникові всі можливі братські почесті. Та згадаймо, що доктор Лівінґстон, як і Вернер фон Браун, народився в період Весняного Сонцестояння, а тому був змушений протистояти світові з цієї найоригінальнішої з усіх незвичайних точок Зодіаку… Не забувайте також про походження Масонських Таїнств (почитайте Ісмаеля Ріда[567], він знає про це значно більше, ніж ви знайдете тут).
Крім того, не слід забувати відомого Міссурійського Масона — Гаррі Трумена: саме зараз, у серпні 1945-го, він сидить з ласки смерті у президентському кабінеті, а його палець контролює атомний клітор міс Еноли Ґей[568], готовий залоскотати 100 тисяч азіатів, які проллються найдрібнішими крапельками пари від шкварок, осядуть колами на оплавлений щебінь міста на Внутрішньому морі…
На той час, коли до Масонів приєднався Бланд, вони вже давно перетворилися на звичайнісінький клуб для підприємців. Сором та й годі. Підприємництво за кілька століть знищило деякі нервові закінчення та ділянки людського мозку, тому для більшості учасників сучасні ритуали — не більше, або ж навіть менше, за нікчемний балаган. Хоча й не для всіх, бувають атавізми, і одним із них виявився Лайл Бланд.
Магія в цих масонських ритуалах дуже-дуже давня, і в правічні часи вона працювала. Згодом ставала розвагою, засобом консолідації лише світських аспектів влади, життя витікало з неї, але слова, рухи й уся техніка більш-менш точно передавалася крізь тисячоліття і понуру раціоналізацію Світу, тож і магія не зникла, хоча й закуняла — щоб знову набрати сили, їй достатньо знайти чиюсь сприйнятливу голову.
Пізнього вечора після зустрічей Бланд повернувся в Бікон-Гіл, додому, і мордувався безсонням. Лежав на канапі в кабінеті, ні про що конкретно не думаючи, а тоді раптово отямився, серце шалено калатало, і він розумів, що побував десь, але не помітив, як збіг час. У лункому фоє бив старий годинник — американський ампір. Дзеркало зі свічником — спадщина багатьох поколінь Бландів — поглинало своєю ртутною круговертю образи, зустріти які віч-на-віч Лайл не мав сили. У сусідній кімнаті вві сні стогнала його дружина, побожна і варикозна. Що коїться?
Після зборів наступного вечора Лайл Бланд, повернувшись додому на звичний великий диван з «Волл-Стрит Джорнел», де не було геть нічого нового, піднісся над власним тілом
