Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    Приблизно тиждень я намагалася не натикатися на Лео ні в шпиталі, ні в коледжі. Але цього разу я не тікала. Просто не збиралася показувати наскільки він опинився правий у своїх словах. Занурившись в роботу, я закінчила усі розрахунки по моделюванню протеза завчасно. Усвідомивши, що в Дослідницькому центрі найближчі дні робити нічого, перемкнулася на факультатив. Більшість студентів вже добре мене знали, тому і з ними не виникло проблем.

    Хоча не з усіма.

    Розмарі продовжувала відвідувати мої заняття, і чим більше я спостерігала за дівчиною, тим тривожніше ставало. Леонард зробив величезну помилку, коли прив'язав її своїми уміннями. Незабаром я це усвідомила повністю, помітивши, як Роуз ледь увійшла до аудиторії і сіла на звичне місце.

    Роблячи вигляд, що готуюся до заняття, все частіше поглядала в її бік. Розмарі виглядала хворою, якщо не сказати прямо — під кайфом. Очевидно, слова Медсона про цю дівчину брехнею не були. З її вигляду ставало зрозумілим, навіть те, наскільки важкими речовинами вона бавилася. Як медик, я подібне визначила відразу. Адже настільки бліде обличчя і синюшні кола під очима могли викликати тільки важкі наркотики.

    Закінчивши лекцію, я простежила за нею. Пішла услід і побачила, якраз те, що і чекала. Недалеко від Маку, де зазвичай обідала, я давно запримітила закуток між будинками і вузький провулок. Саме там і побачила, як Розмарі балакає з тим самим покидьком з траси шістдесят шість. Помітивши, як він передає дівчині пакет, дістала стільниковий. Зробивши декілька знімків, сховалася за стіну, коли Роуз озирнулася.

    Цього цілком достатньо, у тому випадку, якби вони спробували знову мене шантажувати. Проте вигляд дівчини дійсно лякав. За великим рахунком саме він став причиною стеження. Тепер побачене спонукало до серйозної розмови з Кім. Все ж вони подруги. Можливо, Кімберлі вдасться врятувати Роуз від неминучої загибелі.

    Не втрачаючи часу, я упіймала таксі і відправилася до кампусів. Проте в нашій колишній кімнаті застала тільки Вальтера. Він і розповів про те, що Кім знайшла підробіток в центрі для реабілітації дітей з ДЦП. Туди я і приїхала майже надвечір, прямо перед нічною зміною в шпиталі.

    Кімберлі вийшла з палати, де грали діти, з явним німим питанням на обличчі. Я відразу ж вловила його сенс.

    — Думала ти в кампусі. Вальтер сказав, що ти тут.

    — Природно, бо ти знову зникла. Кеті, тобі не здається дивним те, що відбувається?

    Кім кивнула на широку канапу в приймальні, щоб відвести нас від сторонніх вух подалі.

    — Мені здається страшним дещо інше, — відповівши, я дістала стільниковий і відкрила фото. — Поглянь.

    Кімберлі спершу нахмурено оглянула мене, а узявши телефон, сіла на диван і завмерла. Вмостившись поруч, я чекала реакції дівчини, проте її не послідувало. Ще більше мене здивувало, як Кім холодно відповіла і віддала стільниковий.

    — Мені абсолютно наплювати, що буде з цією хвойдою.

    Зізнатися, не такого я чекала. Кімберлі здалася мені людяною і чуйною. Адже Розмарі могла загинути.

    — Ти жартуєш? — я в шоці перепитала, а Кім піднялася і зняла халат.

    — Підемо вийдемо. Тут не місце для такої розмови.

    Я лише кивнула і прослідувала за нею на вулицю. У жвавому потоці, ми пройшли майже до кінця авеню, а піднявшись на міст над полотном метрополітену, стали біля перила.

    Не порушуючи тиші, я мовчки чекала початку розмови. Кім очевидно злилася, а ще більше намагалася заспокоїтися.

    — Вона вирішила покалічити Лео, — почала дівчина, а я підвела брови в здивуванні. — І Вальтера, — закінчила. 

    Тепер мотиви злості Кімберлі сталі ясні.

    — Яким же чином? Ні, в те, що Роуз могла влаштувати проблеми сумнівів не залишилося ще після минулого разу. Але все ж не закінчилося плачевно. Ти сама мене запевняла, що той громило не небезпечний.

    — Але Янс не Марсель Фернандес, Кетрін. Іст-Рівер дрібні сошки порівняно з таким виродком. Роуз здала йому все про Самураїв. Тепер навіжений мексиканець узяв хлопців на гачок. У нього все на них. І цьому хтось посприяв, окрім Розмарі. Марсель навіть копіями документів зі шпиталю розмахував.

    Я похитала головою і скривилася. Якщо справи йшли саме так, то причини ненавидіти Роуз були у усіх. Тим більше у Кімберлі.

    — Вона втратила розум через Лео, — нервово вилаявшись, Кім мало не сплюнула. — А я говорила їй, що він не сприймає їх стосунки серйозно. І з ним, біс би його побрав, теж говорила! Але він же праведний ідіот!

    Кім вилаялася і замовкла з таким виглядом, ніби бовкнула зайвого.

    — Кімберлі? Чого ще я не знаю? — напевно, мій тон сказав багато про що.

    Дівчина неохоче відповіла:

    — Він витягнув її, Кет. Сплатив лікування від наркозалежності ще до того, як вони почали спати. Леонард фактично врятував Роуз життя. А тепер ця дурепа відплатила йому тим, що він візьме участь чи не в найнебезпечніших перегонах. І Вальтера втягнула! Ідіотка обдовбана!

    — Почекай! — я підняла руки і спробувала зупинити експресію дівчини. — Навіщо Фернандесу Самураї, і чому Леонард взагалі погодився? Де докази, що хлопці беруть участь в перегонах? Фернандес, що, вирішив свій тоталізатор копам здати?

    Кімберлі відвернулася, а слідом уперлася руками об перила і відповіла, дивлячись на захід сонця.

    — Медсон, Кеті. Я більш, ніж упевнена, що Розмарі підбив Медсон. Він їй і дав усі документи, раніше поговоривши з Марселем. Усе це...

    — Через мене? — я остовпіла.

    — Не зовсім. Дарина теж причина помсти Джейса нам. Але Леонард... Він перевівся після того, що сталося з дівчиною. Пробач, я не хотіла тобі говорити. Та і Леонард заборонив тебе вплутувати, але ти сама прийшла з цими фото. Не лізь в це, Кеті. Він зробив все, щоб ти ніяк не була замішана. Джейс навіть за явного бажання тобі зашкодити нічого не зможе зробити. Леонард дав згоду на перегони.