Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман
Подібне неможливо, коли рукою, Леонард утримував моє підборіддя з такою силою, що я не могла поворушитися, або відвернутися. Просто завмерла, розуміючи, що не можу чинити опір і не хочу. Все, що вбирала, як губка, — скажену жагу і биття серця в горлі. Спробувавши відповісти, різко відкрила очі, коли Леонард притис мене до стіни сильніше. Він зробив це, щоб не дозволити і пискнути в його руках. Сильно, і так, що дихання вибилося з грудей прямо в його губи.
Повітря вирвалося, ми завмерли, а я схопилася за руку Леонарда. Він продовжував стискати підборіддя, але нарешті, припинив терзати губи. Ми дихали настільки глибоко, ніби побували під водою і тільки-но спливли на поверхню, як викинуті на берег риби.
Прокляті очиська, ці чортові губи, і дурість моя — усе це знаменувало величезні проблеми з хлопцем навпроти. Він занадто добре знав, що робив. Адже нахилившись до мого вуха ледь вловимо зашепотів те, від чого я підібгала пальці на ногах і повисла на його руці.
— Мадмуазель, напевно, не знає, як це, коли не потрібно крадькома мастурбувати під час сексу, щоб отримати оргазм. Присягаюся, упевнений, що ти саме це робила, щоб кінчити хоч раз за ніч. Маленькими сексуальними пальчиками пестила себе, закривши очі. Знаєш чому ти їх закривала і приховувала це? Тому що ти соромилася, що можеш це робити. Точно так, як і соромишся зараз мене і своїх бажань. Упевнений, що твій колишній дегенерат, вважав приниженням, коли не його член ставав винуватцем твоєї насолоди. Я так не вважаю. Я б із задоволенням подивився на те, як ти красиво водиш долонею і пальцями між ніжних складок шкіри. Вони наскрізь просякнуті твоїм смаком, Катерино. Тільки тобою. І це охрініти, як виносить мозок, спостерігати, що твоя жінка отримує задоволення. Нехай навіть сама. Тому що це красиво і це правильно, мон шері. До біса правильно не соромитися своїх бажань.
Я не знала, що відповісти. Вірніше, напевно, і не згадала б, як говорити.
— Значить, хочеш подивитися? — намагаючись виглядати стійко, запитала і проковтнула тугий клубок в горлі.
— Ти навіть не уявляєш, чого я ще хочу, Катерино, — Леонард ослабив хватку і заглянув в очі. — Ніколи не намагайся зрозуміти, що у чоловіка на думці. Тим паче, якщо він дійсно знає, що робить. Це я тебе читаю, а не ти мене. І навіть те, що ти прийдеш... — я мало не закотила очі від задоволення, коли його рука, наче змія, обплела талію, змусивши мене підвестися і притиснутися до Лео. — Я це сам передбачив, не закривши двері.
Закінчивши, він обпалив диханням вуста, але не поцілував. Завмер в міліметрі і різко прошив поглядом наскрізь. Він бачив, що опору немає, але чомусь, зупинився зі словами:
— Ти зрозумієш, що я не жартував про серйозні наміри. Зрозумієш, коли перестанеш порівнювати мене з виблядком, який ніяк не вийде з твоєї голови. Ти жалієш себе, і не бачиш, чого варта насправді.
Уся чарівність і запаморочення від насолоди зникла за секунду. Проклятий хитрий демон знову потрапив точно в ціль. Ніби спеціально мокнув в те, що я ніяк не могла відпустити минулі стосунки. Але він не знав. Леонард і не уявляв, яке приниження я пережила. Що я накоїла, заради того, щоб втримати поряд звичайного бабія. А якщо дізнається... Ганьба зжере мене ще гірше, адже мою самооцінку знищили, її розтоптала найближча людина.
Але де гарантії, що переді мною не такий же? Саме ця проклята думка не дозволяла довіритися навіть в такій ситуації, коли я дійсно була готова на разовий секс без зобов'язань, аби позбавитися від ниючого почуття туги.
Жахливий стан. Найгірший з усіх. Бо, виходить, я не була в змозі переступити через принципи і просто розслабитися. Просто переспати з ним і забути. Я так не уміла. І він це зрозумів відразу.
Леонард зрозумів все ще тоді — у ванній кімнаті, коли я заклякла в його руках і тремтіла. А може і раніше, може тільки побачивши мене, він прочитав все на обличчі.
— Виспися. Ти втомилася, і у тебе кола під очима. Мені це не подобається, — різка зміна в інтонації Лео протверезила.
Він відпустив, а забравши свої речі, просто вийшов. Знову. Він знову пішов, залишивши по собі лише купу питань, злість і роздратування. Але дратувало не це! Дратувало, що мною знову грав чоловік! Можливо, я обманювалася, але факт був таким. Леонард розлютив мене тільки гірше. Він лише сильніше змусив відчувати жалість до себе.
— Провалися все крізь землю! — прошипівши, я вийшла з кабінки і влетіла у свою на ходу.
Двері вдарили з такою силою, що затремтів одвірок. Я лютувала! Опинилася у такому дикому стані злості, що готувалася скинути її на будь-кого, навіть на невинну людину. Найгірше, що повернувшись додому після заняття в коледжі, доля мене добила. Вона вирішила поставити крапку, до якої я не була готова.
Закінчивши усі домашні справи, я шукала хоч щось, за що могла вхопитися знову, щоб не думати. Думки виїдали мозок. Здавалося б, навіщо мучитися, але моя натура самоїда брала гору. У голові так і стояли на повторі усі слова Леонарда, які він так легко кидав в обличчя раз по раз.
Напевно тому, між пранням і черговим прасуванням пізно вночі, погляд все частіше падав на ноутбук. Коли я від'їжджала в Штати, зареклася згадувати, і навіть намагатися дізнатися, як справи у Євгенія. Знала, що якщо він буде щасливий, подібне доб'є. Адже, щиро бажала, щоб він відчув те ж, що і я.
Тому розкриваючи ноутбук, заходячи в соціальну мережу, я проклинала себе останніми словами. Ненавиділа за те, що існує Фейсбук, і можливість все побачити своїми очима у будь-яку секунду. Женя не вів активно сторінку. На ній майже нічого не змінилося, проте погляд зачепився за коментар під його недавнім фото з колегами. Жіночий аккаунт під ніком "Дарина Романюк" поставив п'ять сердечок під знімком з десятьма чоловіками.
Палець застиг над тачпедом, а в горлі з'явився клубок. Це точно вона. Тепер я знала її ім'я — Дарина Романюк. Припущення підтвердилися, як тільки я перейшла на її сторінку і побачила те, що змусило по-справжньому закам'яніти. Фото. Звичайне фото із РАЦСУ. На ньому посміхалася щаслива наречена в красивій вінчальній сукні. Шикарна дівчина, молодше на декілька років, доглянута блакитноока блондинка.
