Не моя. Бонус - Елла Савицька

Бонус

- Стас, ти мене підсадиш? - Лексі схопила сріблясту верхівку для ялинки і підскочила до хлопця.  Увесь будинок був вже місяць, як готовий до зустрічі Різдва. На перилах сходів спіраллю спускалися ялинкові гілочки, переплетені з маленькими червоними і сріблястими кулями. Із стелі, переливаючись, звисали шишки, задалегідь привезені з Києва, саморобні великі кулі, які Лексі змайструвала за допомогою Аліни, сніжинки, вирізані з паперу і покриті блискітками. Сніговики на підвіконнях привітно зустрічали гостей, посміхаючись їм теплими морквяними посмішками. Для зустрічі Різдва сім'я спеціально приїхала до Нью-Йорку, тому що саме тут панувала звична атмосфера свята. Лос-Анджелес зі своїм теплом не зрівняється з сніговим містом, на який з неба сиплються чарівні сніжинки, готуючи його до найголовнішого свята року. Напевно, немає у світі людини, яка не любила б Різдво і Новий Рік. І не тому, що так прийнято або це черговий привід випити в колі сім'ї. Ні.  Уся ця мішура, ялинкові іграшки і аромат ялинки повертають нас туди, куди квитки ніколи не купиш. У наше дитинство. Безхмарне, наповнене мріями і очікуваннями подарунків, ароматом мандаринів і старих добрих фільмів по телевізору. Саме по телевізору, а не ноутбуку. Тому що так ми дивимося вподобані фільми разом з країною. Однією згуртованою сім'єю, а не самостійно, укутавшись в ковдру. 

Тоді нам дарували подарунки, солодощі, а Дід Мороз устигав зайти у гості до усіх дітей планети. 

Лексі не була виключенням. Вона до тремтіння в колінах чекала цього вечора, переддня Різдва, щоб начепити останню прикрасу, якої ще не було на ялинці. Величезну пишну красуню, що прикрашає пристойних розмірів світлу вітальню. Завдяки Стасу і Алексії, цариця свята виблискувала і переливалася вогниками від гірлянд, обвішаних цими двома, як Насті здавалося надмірно, але вони її не запитували. Робили що хотіли. Саме тому в Америці, де звикли прикрашати ялинки декоратори іграшками суворо з двох-трьох кольорів, бажаного червоного і золотистого або сріблястого, їхня ялинка разюче відрізнялася від звичної картини. На ній були іграшки усіх барв веселки. Стас з доньою щоразу купували нові і мало не щодня довішували на бідну красуню прикраси. 

- Мені здається, ялинка не витримає ще і верхівку, -прикривши рота долонею, з очікуванням Настя спостерігала за тим, як Стас саджає Лексі до себе на плечі і підсаджує до самої стелі, щоб дівчинка, нарешті, виконала місію, на яку так довго чекала. Ніяк дівчинка не могла знайти особливу верхівку.

Бурулька їй не подобалася, від зірочки її миле личко кривилося.  Настя думала, що Лексі так і не визначиться, але ні. Сьогодні вдень, після прогулянки в центральному парку, тоді як батько завершував справи на фірмі, а Валентина готувала найсмачнішу і найсоковитішу індичку, вони утрьох набрели на один невеликий магазинчик, неподалік від центру. Очі малятка заблищали, коли вона раптом підлетіла до невеликої ялиночки, виставленої точно не для продажу, а для створення святкової атмосфери в крамничці, вказала на неї пальчиком і із захватом прошепотіла: "Ось вона". Стас з Настею переглянулися і підійшли ближче.  Скляна верхівка складалася з тонкої ніжки, зробленої у вигляді мініатюрної ялиночки, а із-за неї немоб би виглядали чотири невеликих янголятка.

- Це ми, - прозвучав усміхнений голос дочки. - Я, ти, -Лексі ткнула пальчиком в Настю, - І Стас.                    

Хлопець гмикнув, обіймаючи Настю за талію.

- Адже нас троє, Лексі, а янголів четверо. 

Дівчинка тільки здивовано плечиками потиснула. 

- Значить, і нас буде четверо. Стас посміхнувся, кинувши на Настю  значущий погляд, що означає "Не знаю, коли з'явиться четвертий, але сам процес я навіть дуже люблю". 

Настя губу прикусила, ховаючи від хлопця очі, в яких можна було прочитати те, що йому ше зарано знати.

Прикрасу їм все ж таки продали. А точніше подарували. За фото з популярним артистом зараз можна багато що купити. Лексі вже зрозуміла, як більшість реагують на ім'я Стаса Багірова, і навчилася користуватися положенням, вчасно кліпаючи віями і тоненьким янгельським голосом промовляючи: "А ви знаєте хто такий Стас Багіров? Він може з Вами сфотографуватися. Можна мені он ту іграшку"? Насті це не подобалося, але її знову ніхто не слухав. 

Коли янголята зайняли своє почесне місце на ялинці, Лексі радісно заплескала в долоні.

- Ураааа, красиво, правда?

- Дуже гарно, - посміхнулася Настя і поцілувала маленький носик, який ткнувся в її щоку, як тільки Стас підійшов до коханої. - А тепер марш спати, а то проспиш завтрашній ранок, і ми із Стасом заберемо усі подарунки, які принесе Санта – Клаус. -  Не заберете. Навіщо це вам літаючий самокат?

- А ти впевнена, що там самокат?

- Нуууу, не знаю, але вам точно дитячі речі не потрібні. Ви ж стрі вже.

Стас приснув зі сміху, тоді як Настя очі закотила. 

- Йди вже, всезнаюча ти моя! - мама поцілувала доньку в обидві щічки і відправила разом з нянею до кімнати. 

Стас, не приховуючи іскристої посмішки, підійшов до коханої і підчепив великим пальцем ремінець її домашнього атласного халатику.

- Я вже хочу отримати свій подарунок. - вимовив чуттєвим голосом, схиляючись і проводячи губами по щоці Насті, прокладаючи шлях до мочки вуха і прикушуючи її. Мурахи тут же пробігли уздовж жіночої спини, видаючи незмінну реакцію на чоловіка. Взимку у Стаса був найнапруженіший період в році.  Усім хотілося дістати популярного артиста на корпоративи, але він навідріз відмовився від багатотисячних пропозицій. Увесь різдвяний тиждень присвятив сім'ї, за що Настя була йому нескінченно вдячна. Постійні відльоти, виступи і тури віднімали у неї коханого чоловіка, часто примушуючи розлучатися на різні періоди часу. Але вона не почувала себе самотньою, як це було з Віктором.  Все ж справа не в професії, як вона колись помилково вважала. Справа у відношенні і в тому, скільки ти значиш для своєї половини. Стас був на зв'язку цілодобово. Не було і двох годин, щоб він не зв'язався з нею. Листування, дзвінки, онлайн вечері, сніданки і навіть репетиції. Пара була разом, не дивлячись на відстані.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍