Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
Прокинувшись в обіймах Тіоса, я відчувала в грудях чудове почуття тепла та спокою. А захопливе відчуття ніжних дотиків по моїй оголеній спині, накочувало хвилями на мою свідомість.
- Гарна посмішка, - поряд прошепотів хриплуватий чоловічий голос.
Сонце ще не підвелося, але я відчувала в тілі легкість від солодкого сну. Складно було не посміхнутися, коли відчуваєш тихе щастя, що стискало у душі від його близькості. Ніжний поцілунок торкнувся моїх вуст і я відчула захоплення від цього ласкавого дотику.
- Сьогодні після відбою чекатиму на тебе біля виходу з вашого гуртожитку.
На моїх губах знову з'явилася посмішка і я облизнулась поглядаючи на його губи. Він відразу ж нахилився впиваючись більш жадібним поцілунком.
- Приблизно за годину підйом в Академії. У нас є ще трохи більше пів години. Снідаєш з нами?
Обійнявши за шию коханого, я кивнула в згоді і його ніжні руки легким ривком підхопили мене несучи у ванну кімнату.
Тремтіння, сильне тремтіння почало накочувати на мене великими хвилями поки він разом зі мною приймав водні ранкові процедури.
- Часу замало, - прошепотів Тіос загадково посміхаючись.
Через якийсь час ми вже сиділи за накритим столом з апетитом поглинаючи повітряний омлет і запиваючи солодкою гарячою кавою. Коханий сів на протилежному боці довгого столу від мене і весь час споглядав з усмішкою. Поряд проходили й сідали снідати інші мешканці маєтку.
Раптовий голосний голос Тіоса пролунав на весь трапезний зал:
- Оресте, доповідай!
- Мілорде, вогняні вже вилетіли. Вони не мають уявлення хто спадкоємиця. В Академії лише шестеро знають цю таємницю і вони мовчатимуть.
- Хаар, кажи!
- Пане, на території маєтків все спокійно. Наразі триває підготовка зимового будинку до зими.
- Добре. Андере, доповідай!
- Імператора знову намагалися отруїти, винних уже спіймано. На цей час новий глава дізнавачів намагається з'ясувати причини зради особистої охорони імператора.
- Як там Арвен?
- Є підозри, що саме він причетний до замаху.
- Звідки дані?
- Голова пошуковиків так вважає. Про що й поділився з його імператорською величністю. Хлопець мітить на трон, будьте обережні.
- Все залежить від моєї коханої. Так що дарма він це затіяв. Намагайтеся звести до мінімуму інформацію про спадкоємицю Ілунні.
- Так точно! - Загуло з різних боків зали.
Поглинаючи їжу разом з нами, чоловіки кидали на мене жадібні погляди. А моє серце з гулом відбивало гучний ритм у скронях. Дівчина Дарія по черзі підносила мені різноманітні страви, а я намагалася не дивитись у вічі Тіосу. Було якось не звично від того, як він на мене дивиться. У його погляді читалося, що якби його воля, він би замкнув мене і не випускав нікуди.
Після сніданку він одягнув маску і темно-сіру накидку відкриваючи портал. Який вивів нас біля головної будівлі Академії.
- Не забувай про кільце, - прошепотів він віддаляючись до вхідних воріт.
А я поспішила до гуртожитку переодягатися в учнівську форму, після чого поспішила на лекцію. На яку ледве встигла.
- Сполучення, це руна, що належить до символів кристалів різних типів магії, що маніпуляційно підкоряються. Специфічне накладення, складна активація яка доступна лише найсильнішим чарівникам.
Професор з рунології Оріс, кивнув якимось своїм думкам і продовжив:
- Поєднання. Студентка Оуен, розкажіть для менш освічених студентів, що це таке.
У задумі я спостерігала за дещо пливучими символами в повітрі й мрійливо посміхалася, згадуючи попередні дні.
- Світаніє Оуен! - Вигукнув у невдоволенні вчитель.
Схопившись зі свого місця, я, бентежачись, опустила очі. Мені дуже не хотілося зізнаватись, що я зовсім не слухала професора.
- Не знаєте?
- Це руни зв'язку магії.
Намагалася я хоч якось викрутитись, а професор схвально кивнув.
- При накладенні їх, маг здатний використовувати магію інших стихій як свою. Тільки для цього потрібно мати величезний резерв. Оскільки при використанні йде співвідношення в кілька разів більше від зняття мани.
- Чудово. Студент Паріс, яка кількість зняття до певних рун?
- Руни поділені на три типи. Середня, висока та вища. Середня та висока помітні при використанні. До них співвідношення один до десяти. Вищу не видно при використанні, її можуть використовувати не всі. До неї співвідношення один до двох. Як зі звичайної руни схильної до нас магії.
- Не так! Ще є варіанти?
- Поправочка, - виправився студент, заглядаючи в підручник. - Світло до темряви співвідношення як один до двох або навпаки. Інші стихії по-різному. Якщо вогонь до світла висихання мани в резерві мага збільшується вп'ятеро. І так по-різному з іншими стихіями.
- Абсолютно вірно!
Лекція з рунології була сьогодні нудною, і я продовжила мріяти, дивлячись у вікно яке було розташоване з іншого боку зали. Вогняні птахи наближалися з далеку, і з легкістю пробивши захист в академічному захисному мурі приземлилися біля головної будівлі. Тут же почувся гучний сигнал, що сповістив усіх про небезпеку.
Декілька студентів, серед них і Річард, дістали з просторових кілець Академії, білі плащі й кинулися на вихід з аудиторії. Інші студенти разом з учителем попрямували до вікна.
- Лукас, що відбувається? - Надіслала уявне питання.
- Покликав орден. - Пояснив мені хлопець.
- Захист дуже слабкий, - невдоволено пробурчав учитель.
- А чому його не покращать? - Запитав поряд один з учнів.
- Для цього потрібний сильний темний чаклун.
- Навіщо нам темні? - Обурився хтось зі студентів.
- Ось тому й слабкий. Для захисту, магії потрібно стільки ж, скільки влив світлий маг у стіну щита.
- Так потрібно змусить темного поділитися своєю магією! - З обуренням загули студенти.
- Все гаразд! - Пролунав по окрузі гучний голос нашого ректора і ми розсілися по своїх місцях.
Багато хто був засмучений тим, що з наших вікон було зовсім не розглянути прибулих. Але лекція швидко закінчилася і ми поспішили вниз, де вже створилася тиснява з великої кількості зацікавлених роззяв.
Біля трьох кам'яних статуй стояло близько п'яти червоних птахів, що своїм виглядом нагадували грифонів. Ректор у невдоволенні жестикулюючи, щось пояснював кільком високим рудоволосим чоловікам. Поруч, трохи осторонь них стояла група хлопців у червоному.
- Брат! - Скрикнула, розглянувши біля вогняних птахів знайому постать.
Натовп відразу розступився й Алекс попрямував до мене, посміхаючись. Я одразу кинулася на його шию з обіймами.
- Хочеш познайомитися з принцом? - Граючи вогниками в очах, запитав найстарший братик.
- Навіщо мені це? Я тебе дуже рада бачити!
З того часу, як у брата прокинувся дар вогню, батько не перешкоджав його навчанню. І Алекс був вільний сам вибирати, де вчитися, так само як і два інші мої брати.
- Я тепер у свиті вогняного принца, - винно відводячи очі вбік, прошепотів брат.
- Дуже за тебе рада! - Промовила я продовжуючи плескати його по плечах. - Здається, ти став ще ширшим.
- Ти теж округлилася в потрібних місцях, - підморгнув мені Алекс. - Чув, у вас тут одна дівчина створила артефакт крові. Якщо ця леді тут, тицьни пальчиком сестричка.
- Гадки не маю про що ти! - У голові одразу промайнули питання.
Батько, що нікому нічого не розповів? Чи варто говорити? А що буде, якщо я розкрию себе? Раніше я ніколи подібного не приховувала від братів.
- Ми шукаємо спадкоємицю Ілунні...
- А що коли вона це я? - Зашепотіла ледве чутно братові у саме вухо.
- Не говори дурниць! Я тебе все життя знаю. Та й маю сумніви, що твоя кров раптово прокинулася.
Брат лише відмахнувся від мене і випустивши з обіймів продовжив пропалювати поглядом натовп студентів, що вийшли на подвір'я. Які почали повільно розсмоктуватись просто на очах. Незабаром перед ним залишилася стояти тільки Афія і таким же сердитим поглядом витріщилася на нього.
- Магією світла володієш? - Пробурчав їй питання брат.
А я відчула, що зараз він уже був іншим. І мало чим нагадував того веселуна, яким був раніше.
- Мій фамільяр володіє! - Скептично прошипіла сусідка, кидаючи на мене слізні погляди.
Як я її розуміла, мені й самій захотілося втекти звідси якнайдалі. Від Алекса віяло, не приємним жаром. А його холодний погляд, здавалося, заморожував саму душу.
