Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
- Студентка Оуен, принц цікавиться вашим медальйоном. - Граючи чортенятами в блакитних очах, пробурчав під ніс ректор.
- Ось він. - Промовила виймаючи округлу перлину прикрасу з-за пазухи й поглядала на радісного ректора Верне. Він очима миготів на брата, від чого було зрозуміло що йому було чутно нашу розмову.
- Це не вона ваша величність! - Видихнув Алекс, прямуючи до одного з чоловіків, які прямували за ректором.
- У наших інтересах якнайшвидше знайти цю дівчинку, поки вона не зруйнувала плани Арвена.
- Гадаєш Арв встигне зачарувати її раніше за наступника імператора?
- Арв світлий маг і дівчинка світла. Тим більше він красень, дівчата таких люблять. Він скоро прибуде в це місце шукати собі нову пасію для коротшання холодних одиноких ночей.
Ось так стоячи з усміхненим ректором ми гріли вуха, слухаючи кожнісіньке їхнє слово. Група з десяти хлопців та дівчат у червоному одязі прямували до гуртожитку для шляхетних.
- Не зайдуть, - тихо повідомив ректор. - Захист новий. Тепер там Єлизавета, найсильніший бойовий дух Академії.
- Я зовсім не впізнаю брата. - Прошепотіла споглядаючи у спину Алекса.
- Старий Оуен відмовився від синів у вельми грубій формі, звичайно не впізнала. Для чоловіків це був шок. Вони розлютилися на нього, але хлопці вже дорослі й не пропадуть.
- Сестра! - Вигукнула отямившись Афія, обіймаючи мене зі спини. - Дякую, що врятувала.
Моє праве око смикнулося, від раптової змін поведінки цієї дівчини. До цього вона просто мовчки спостерігала за тим, що відбувається.
- Якби не ти, я б померла.
- Хто такий Арвен?
- Арвен Арнаский син герцога Арнаски та лідер Ордену Світла. - Відповів розводячи в різні боки руками ректор, віддаляючись до головної будівлі.
- Я бастард, - опустивши погляд зізналася Афія. - Мене визнали лише після смерті матері. А Арвен... він... чистокровний та законнонароджений. Я тут, щоб захиститися і знайти собі друзів. - Ледве не плачучи пояснила вона.
На наступну лекцію ми природно запізнилися, тому отримали додаткове домашнє завдання від вчителя. А до їдальні практично залетіли. Помітивши, що наш столик біля вікна вільний, полегшено видихнули.
Звичайний гомін у їдальні, тихі співи птахів за вікном і найсмачніші страви за столиком підняли нам настрій.
У приміщення зайшло дві групи хлопців і всі, хто перебував у залі, раптово затихли.
- Ось... він, - зашепотіла сусідка, штовхнувши мене під столом ногою.
Довге біле волосся обрамляло чоловіче гарне обличчя. Яскраво-сині очі виблискували як сапфіри, оздоблюючись густими довгими білими віями. Цей хлопець вів гурт з учнів нашої Академії. Поруч із ним ступав вогняний принц, що супроводжувався групою одягнених в червоний одяг хлопців.
- Нічого собі, - видихнула з жалем поглядаючи на Афію.
Світловолосий красень лише ковзнув по нас зневажливим поглядом і далі продовжив свою захопливу бесіду з вогняним принцем. Судячи з розмови й тому, як вони один одного плескали по плечах, було зрозуміло, що хлопці давно дружні.
- Ось, ось. - Перекосила своє лице подруга. - Тільки не кажи, що і ти в нього закохалася!
- Він мені не цікавий. - Повідомила, продовживши наминати смакоту із тарілки.
Мабуть, у залі тільки ми спілкувалися та ці два хлопці тому що мій голос пролунав досить голосно. Декілька столів з'єднали між собою і ця вся компанія нарешті присіла. Втішило те, що смакоти їм шеф-кухар не наставив і вони мовчки стали поглинати зелену кашку з глибоких тарілок.
- Ей, Оуен. - За спиною почувся не знайомий бас. - Іди но сюди!
- Тобі треба ти й підходь. - Відповіла: навіть не засмутившись.
Майнула думка, що від мене щось хочуть. А коли їм що треба, то хай самі й підходять. Я озирнулась глянувши на зовучого, він був у формі нашої Академії і явно з гурту цього красеня.
- Яка зарозуміла. Гадаєш, якщо створила родову намистину і тепер ти найсильніша? То я тебе обламаю.
- Рот закрий Нерс, це моя сестра! - Зашипів Алекс з протилежного краю столу від нього. Я вдячно кивнула братику, він таки вважає мене сестрою.
- Так виховай її. Бачиш, не слухається?
- Ти щось хотів? - Вигукнула пихатому бугаю.
- Після пар приходь до фонтану риб. Зрозуміла?
- У мене вже є свої плани, - викарбувала повністю втративши до нього інтерес.
- Яка ділова! - Раптом здоровенні лапища хлопця тягарем лягли на мої плечі.
- Лапи прибрав, це моя дівчина!
Прошипів Лукас, що звідкись узявся, знімаючи його долоню з мене.
- Ти як? - Почула подумки.
- Начебто добре. - Невпевнено пробурмотіла погладжуючи плече від раптово виниклого болю, що тільки но з'явився.
- Арвен подарував мені її! - Проревів звіром бугай.
- Яка зухвалість! - Зірвалася я в люті.
Подарував? Мене? Я ледве стримувала бурю емоцій у собі, намагаючись зберігати спокій на обличчі.
- А дівчина проти? - Запитав мене цей голубоокий красень. Було дивно, але навіть брат промовчав.
- У мене взагалі то вже є коханий! - Загарчала йому у відповідь.
- Буде інший. Нерс сильніший за Лукаса. Ти повинна дякувати мені за великодушність!
Я тільки глянула на стиснуту в грудочку від страху Афію.
- Та хто ти взагалі такий, щоб розпоряджатися моїм життям?
Скипіла я схоплюючись зі свого місця, а подруга тихо заскавучала.
- Я цар і бог цієї Академії, а ти жалюгідна жіноча істота! - Вигукнув зарозумілий блондин.
Моя сила збунтувалася всередині мене, начебто протестуючи проти його слів. І правильно, адже коли маг втрачає контроль над своїми емоціями, його магія виходить з-під контролю одразу. Я з останніх сил намагалася стримати самовладання.
- Якщо не погодишся, побачиш, що з тобою стане.
Цей божественний красень, вишкірився так що мені здався усміхнений рот піраньї між його повних червоних губ.
- Мабуть, відмовлюся від вашої благородної пропозиції.
- Як забажаєш, - знову відповів цей самовпевнений тип.
Мабуть, сьогоднішньої ночі краще не спати... ще наснитися таке уві сні. Повністю втративши цікавість до їжі, ми з Афією поспішили залишити їдальню залу.
