Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
Ми безнапасно, всією групою, повернулися до аудиторії і вчитель почав розповідати:
- Як ви вже знаєте наш світ тримається на магічному балансі семи основних стихій, - зі знанням свого предмета по потоках магії говорив сивочолий дідусь.
- Різноманітні магічні потоки завжди мають бути впорядковані. Вони й дозволяють харчуватися всьому живому у цьому світі. Якщо раптом баланс буде порушено, наслідки будуть масштабними. Як ви всі знаєте, існувало сім основних стародавніх магів, на силі яких тримається цей світ. Нині у кожному королівстві якась восьма сила розшукує спадкоємців семи великих чаклунів і знищує їх.
Дідок магістр сумно видихнув і розвів руками в різні боки.
- На території стихії землі йде війна, але принцеса вдало втекла від загарбника. Вогняний принц найближчим часом вшанує нас своєю присутністю. Боюся, що на територіях Академії буде тісно.
- Він надто вгодований? - Пролунало з задніх рядів з іронією, хтось із хлопців хотів пожартувати.
- Про це самі дізнаєтесь, коли принц прибуде. - Знову розвів він руками похитуючи головою.
- А навіщо він тут? - Вигукнула схвильована дівчина з передніх столів біля вікна.
- На жаль, нікому не відомо, де мешкає спадкоємець порожнечі. Що трапилося з королевою води так само невідомо. Усі ви чули виступ ректора. Про це замовчують, але смерті пов'язані зі спадкоємицею Ілунні. Тому вогняний принц попрямував сюди, щоб особисто розшукати вбивцю світлих магів і захистити спадкоємницю світла.
- Якщо останній спадкоємець стародавнього світлого мага помре, наш світ знищиться? - Пролунало із заднього ряду.
- Не відомо. Спадкоємці стародавніх вважаються хранителями нашого світу, їх шанують і поважають. З давніх часів їх називали королями та королевами призначених територій. Наш імператор є правнуком прямих нащадків Ілунні та Карсіна. Саме на ньому лежить відповідальність за гармонію та баланс наших земель. Так сталося, що наша територія стала притулком для короля вітрів та його наступниці.
Старий скрушно похитав головою і продовжив:
- На жаль, ніхто не знає, коли баланс стихії світла і темряви почав руйнуватися. Світлі чарівники постійно сваряться між собою. Темні давно розлютилися на це королівство і десь зникли. Відомо лише про існування кількох темних магів і з них наступник імператора. Інші лише служать йому, сподіваючись, що цей хлопець знайде спосіб повернути баланс між потоками світла та темряви. Впевнений, що у принца все вийде.
Я подумки втиснулася в клубочок уважно слухаючи розповідь магістра. Поки не пролунало зовсім близько:
- Скажіть, а смерті світлих чаклунок, випадково не пов'язані з появою спадкоємиці Ілунні в Академії? - Я здивовано скосила погляд на Афію.
- Ви маєте рацію. Вбити хочуть саме її. Але спадкоємці шляхетних світлих магів, навіть якщо знають хто вона, все одно мовчатимуть.
- Чому? - Видихнула відьмочка, що сиділа поруч.
- Смерть спадкоємця стародавніх означає втрату магії всіх світлих магів на території. Так вийшло, що кожне джерело пов'язане зі своїм предком і прямим спадкоємцем тому дарує силу всім його приймачам. Магія зникне у всіх її представників, доки на світ не з'явиться новий спадкоємець стародавніх, але це може зайняти час. Тому вони мовчатимуть навіть помираючи. Як відомо, наше королівство це рідна земля світлої магії. І на території в основному мешкають маги, що володіють світлом. Втрата магії, це все одно, що стати беззбройним перед іншими. Ми можемо втратити не лише будинки та землі. Але, навіть свою свободу, ставши рабами загарбників.
- Може не пускатимемо на наші території вогняного принца?
- Як не пускатимемо?
Загули студенти у залі. Зал розділився на три рівні частини. Чомусь деякі парубки були проти появи вогняного принца. Частина дівчат обурювалася, бажаючи подивитися на нього. І була третя сторона студентів, яким було все одно чи прибуде принц, чи ні.
- Тихіше, ви!
Спробував заспокоїти шумний гомін дідусь магістр, але він не вщухав, а тільки розгорявся з новою силою. Після чого вчитель не витерпів і надіслав світлі іскри з пальців по кімнаті, примусивши тим самим усіх замовкнути.
- Тепер ви розумієте, наскільки важливо бути єдиними. Впевнений, кожен учитель після виступу ректора донесе до відома своїх студентів важливість згуртованості. Оуєн, ви зараз у зал створінь на відпрацювання. Неїр, на вас з нетерпінням чекає декан Мойре на тренувальному майданчику. На цьому все.
Поправивши тканину подолу свого білого плаща, магістр вийшов з кімнати. Де знову розгорілася жартівлива суперечка, на тему появи вогняного спадкоємця.
На не гнущихся ногах, я поспішила покинути аудиторію, в очах весь час блимали чорні крапки. Я ніяк не могла повірити в те, що я є спадкоємицею стародавнього роду. Раніше я вважала: ми всі діти світлої стародавньої чаклунки та особливо обдаровані можуть називати себе спадкоємцями. Зараз же з'ясувалося, що ця доля чекає лише на мене. Практично у кожному світлому чаклуні тече її кров. Але чому саме я пряма спадкоємиця? Ще й межа між світами тонка. У моєму розумінні все навалилося в купу і звалилося десь переді мною.
Тим часом я вже зайшла до кімнати лабораторії та озирнулася навкруги. У ній був наш ректор зі своїм батьком і так відомий мені хлопець, на ім'я Лукас.
- Річард вже на місці, приступимо. - Зашелестів підлогами накидки ректор.
Підійшовши до білої стіни, ректор Верне поводив рукою по ній, випустивши трохи своєї магії. Після чого у стіні відкрився прохід.
- Ви знаєте, що робити студент Аллуа.
Запрошення рукою входити першим і Лукас з кивком ступив у темряву.
Трохи зволікаючи й побачивши кивок проректора зробила крок за ним, відразу спіткнувшись. Але сильні руки наступного за мною Ерідеса спіймали мене за талію, міцно притиснувши до своїх твердих грудей.
- Якщо з вами щось трапиться студентка, мій брат з мене шкуру здере. - Хрипкий голос ректора пролунав біля вуха.
По моєму тілу пройшлося дивне тепло, було відчуття надто інтимної близькості чоловіка і я здригнулася від легкого погладжування на моєму животі.
- Вибачте, - знову прошепотів чоловік і відсторонився відпускаючи мене. Я навіть не встигла обуритися, як швидко все це сталося.
Ми ступали повільно та обережно, від чого здавалося, що йшли до призначеного місця довго. Незабаром перед нами з'явилася арка проходу, що світиться внизу довгих кам'яних сходів, куди ми й прямували.
Як тільки ми увійшли до просторого яскраво освітленого просторого приміщення, мій погляд ковзнув по статуї симпатичної дівчини в центрі. Довге пряме кам'яне волосся спадало до колін дівчини, вона тягла руки вбік і на обличчі прорізалася емоція стривоженості.
- Річарде, повторюй за мною.
Гучно повідомив йому Лукас.
- Я, твоє ім'я, лорд Неїр, присягаюсь у вірності Ордену світла...
І хлопець присівши навколішки перед статуєю почав повторювати за ним:
- Я, Річард, лорде Неїре, присягаюсь у вірності Ордену світла. Клянуся захищати та оберігати спадкоємницю Ілунні. Клянуся берегти її від негараздів. Присягаюсь допомагати тобі Світання Оуен у всіх твоїх починаннях. Клянуся віддати життя за тебе, якщо на те буде потреба! Клянусь кров'ю, що тече у моїх жилах. Чи ти приймаєш моє присягання вірності спадкоємиця древнього мага?
Його голос звучав рівно і спокійно, після чого підвівшись з колін він наблизився до мене сівши на одне коліно і простяг руку долонею догори. В його очах плескався страх і розпач від боязні в тому, що я відмовлю. Але побачивши схвальний кивок ректора, я відповіла:
- Приймаю, - і торкнулася його простягнутої долоні вкладаючи свою руку.
Світлі магічні руни вилетіли з тулуба статуї й почали кружляти довкола нас. Після чого вбралися в наші тіла.
- Моя черга.
Прошепотів Лукас, даючи зрозуміти Річарду, щоб підвівся і сам присів замість нього.
- Я, Лукас, граф Аллуа, як майбутній глава Ордену світла присягаюсь у вірності пані Світаннії Оуен. Клянусь захищати та оберігати її всіма мені відомими способами. Клянуся пожертвувати життям заради вас моя леді, якщо на це буде потреба. Клянуся кров'ю, що тече в моїх жилах і чи приймаєте ви мою присягу міледі?
- Приймаю.
Раптовий сніп іскор вирвався зі статуї, огорнувши нас із Лукасом, після чого на його долоні утворилася світла руна з витонченими візерунками. А він не замислюючись підняв свою сорочку і приклав руку до оголених грудей в районі серця. Я одразу відчула маленьку в'язь рунного браслета на кисті правої руки.
- Ви чуєте мене?
Пролунав голос Лукаса в голові, і я мимоволі здригнулася.
- Не бійтеся. Тепер якщо щось трапиться, зможете зі мною зв'язатися подумки й не хвилюйтеся, зв'язок закріплюється на постійно. Ви самі навчитеся підключатися до мене. Це через сильний магічний резерв, моя леді. Незабаром з усіма своїми лицарями так зможете говорити. Річарду ще треба підрости та стати сильнішим. Я як майбутній лідер займуся цим особисто. Не бійтеся, ми вас захистимо.
Не пам'ятаю, як повернулася до своєї кімнати, але відчуття було, що з мене вичавили всі соки. Ректор провів мене до дверей гуртожитку і шепнув, що я відчуваю втому через ініціалізацію як спадкоємиці та утворений зв'язок хлопців зі мною.
