Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
~ Сестричка, знаю що вчинила погано. Але я взяла на себе сміливість приспати тебе, і Надін зі мною солідарна. Ми вже переговорили з Ерідесом Верне і він погодився, що тебе варто тимчасово відсторонити від занять. Швидше за все, тебе переведуть на домашнє навчання. Далі буде лише гірше, повір.
Вибач. Цілую. Твоя сестричка Афі.
Сидячи на своєму ліжку в кімнаті, я читала листа, який поклали поруч із подушками на ліжко. Сонце вже хилилося до полудня, а я почала злитися.
- Ось і хто її просив втручатися? - Задала я питання сплячому ворону і горщику з рослиною, що знаходилися поруч на столику.
Різко підскочивши з місця, я поспішила приймати ранкові водні процедури. Одягнувшись у спідницю та блузу Академії попрямувала до їдальні. Навчання, навчанням, але я проголодніла. Після трапези побігла до головної будівлі. Краще з ректором переговорити й пояснити йому все, розповісти, що я вже знайшла вихід. При виході з їдальні зіткнулася зі знайомим бугаєм. Він ковзнув на мене задоволеним поглядом і кивнувши якимсь своїм думкам миттєво схопив за кисть.
- Світанніє, я хотів з тобою переговорити. Але, на жаль, на території Академії мені не вдасться тебе в чомусь переконати.
- Що ти задумав?
Стривожилась я, помітивши, що він веде мене до воріт. Щосили намагалася вирвати свою руку з його міцної хватки.
- Не хвилюйся, люба. Ми вже домовились, що ти моя. А свою жінку я не скривджу. Я бажаю лише одного, щоб ти стала моєю, зараз же й була покірною.
Цей божевільний стурбований здоров'як уже вивів мене за браму й попрямував до кам'яної стіни, що загороджувала безкрайнє море предків.
- Постривай. Що ти збираєшся зробити? - Вигукнула спробувавши з новою силою вирвати свою руку з його хватки. Але всі спроби, як і раніше, були марними.
Він різко обвив мою талію рукою, притискаючи до себе.
- Показую тобі, що ти лише жінка і моя сила тебе підкорить.
З цими словами хлопець вп'явся в мої стислі губи жадібним поцілунком. А я борсалася в його міцних обіймах, намагаючись вивільнися. Боляче смикнувши за руку, він притис мене до стіни. Мабуть, щоб не брикалася. Його магія, що в цей час направлялася в моє тіло, безнапасно нейтралізувалася кулоном, від чого той злегка нагрівався.
- Зараз вгамуєшся! - Зухвало вигукував він.
Накрутивши волосся на кулак, бугай з силою потягнув мою голову назад і я скрикнула від різкого болю. Жадібний поцілунок накрив мої вуста і його язик миттєво проник між моїх зубів. Його руки почали блукати під спідницею та кофтиною, завдаючи біль. А я вирішила вибрати іншу тактику, вдавши, що здалася. Залишивши спроби вирватися і злегка обняла цього чолов'ягу, намагаючись не думати про його неприємну слизьку слину всередині мене.
Хлопець, схиляючись ближче глузливо подивився мені в очі. Нахилившись почав розстібати мою блузу: знизу до верху.
Я здивувалася від його нахабства. Ну нічого собі! Різко піднявши коліно вгору, я вдарила його в пах з усіх можливих сил. Він зігнувся, вигукуючи якісь прокляття у мій бік. Але я вже вирвалася з його мертвої хватки.
Намагалася повернутися на територію навчального закладу, але прохід воріт перегородила компанія хлопців та дівчат. Невже вони всі за цим дивилися? Направивши магію в обручку Тіоса, я поспішила до мосту. Дуже сподівалася, що він встигне.
Судячи зі звуків і лайки ззаду, хлопець слідував за мною практично по п'ятах.
- Зупинися! Дурна... ти ж помреш.
Але я вже не слухала, намагаючись втекти від цього ґвалтівника. Мені не хотілося потрапляти до його грубих лап. Майже захлинаючись сльозами поспішала вперед мостом.
Якоїсь миті кам'яний міст під моїми ногами почав розсипатися і я скрикнула падаючи, схопившись за його край.
- Руку давай, Оуен. Я поговорю з Арвом. Можливо, він вирішить повернути тебе Лукасу. Якщо ти так сильно його кохаєш.
- Хто тобі сказав, що я закохана у Лукаса?
Рідка маса, що нагадувала желе почала швидко підійматися по моїх ногах. Бугай простягав мені руку, але я не поспішала хапати її, намагаючись розглянути хлопців, що підбігли за ним.
- Леді, ні! - Голосний крик Лукаса, пройшов перед тим як моє тіло накрила рідка іскриста вода.
Він встиг схопити мене за долоню, але було вже запізно. Моя долоня вислизнула з його руки. Магічна субстанція все більше втягувала мене в себе, тягнучи на саме дно водоймища.
Ось я вже бачу картинки свого минулого, які кружляють в повітрі навколо мене. Бачу як посміхаюся обличчя студентів в зневазі, які спрямовані на мене. Ось, картинки облетівши навколо тіла, тріскаються як скло обсипаючись білим піском і прямують до мене всмоктуючись в тіло.
Мою шкіру ніби кусало безліч маленьких мурашок, що в цей час бігали по тілу. І я закричала, намагаючись їх зняти або хоча б розчавити, але крику не було чутно. А картинки все з'являлися та з'являлися. І тепер на них були не відомі мені люди. Нові зображення знову почали тріскатися і розсипатися, а моя шкіра вже вся горіла наче у вогні.
Ні, я більше не відчувала болю. Тепер я відчуваю, як мене переповнює сила. Вона неначе струменіла з мене, стікаючись в області живота, піднімаючись і збиралася на кінчиках пальців.
І ось мене викинуло на якийсь валун. Я насилу піднялася на ноги, в голові все пливло. Стояти було важко. Тому, взявшись за голову, я присіла на твердість під собою. Нудота, повільно почала відступати і я нарешті змогла трохи заспокоїтися.
- Ти як? - Пролунав стривожений голос ректора зовсім поряд.
- Де Тіос?
- Він не зміг прийти. Тому послав мене та Мойрі тобі на допомогу. Як почуваєшся, дівчинко?
Різко виражена образа накрила мене, але я проковтнула гірку грудку в роті, запитавши:
- Чим він зараз зайнятий?
Дуже сподівалася, що мій коханий не розважається із черговою коханкою.
- На кордоні територій намагається вигнати з наших земель відступників.
Ректор говорив, а декан ніжно погладжував мене по голові та плечах намагаючись заспокоїти. У якийсь момент мене почало хилити в сон і ректор Верне підхопив на руки дбайливо притуливши до себе.
Декан Мойре відкрив перед нами вогняний портал, і ми увійшли до нього, виходячи на території Академії. Через кілька хвилин моє тіло вже оглядала магією Катерина. Стривожений Світлячок, неспокійно бігав навколо нас колами. А осторонь стояла дуже велика група студентів.
- Леді, як ваше самопочуття? - Ледве не плачучи пробурмотіла цілителька.
- А це важливо? - Огризнулася їй.
Від чогось дівчина мені зовсім не подобалася і я відчувала від неї не щирість. Та й зізнаватись у тому, що мені зараз дуже погано не хотілося.
- Світлячок, йди на ручки! - Зажадала я від кота, стрибаючи з рук ректора на тверду землю.
Катерина вже припинила сканувати моє тіло. А я, здається, почала розуміти від чого мені так погано. Тому схопивши котика, я почала великими потоками вливати в нього надлишки магії.
- Смачно!
Зізналася тварина весело регочучи й звиваючись, надаючи мені свій пухнастий животик, щоб я спрямовувала магію прямо в нього.
