Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
- Пастка на хлопців.
Зробив свої висновки Тіос.
- Іди до мене кохана. Я покажу тобі як зламати подібні магічні сітки.
Нервово проковтнувши слину, на тремтячих ногах попрямувала до нього. Тут же опинившись у міцних обіймах, зігріваючих гарячими оголеними грудьми чоловіка.
- Дівчинко, ти сьогодні перейшла допустиму грань. - Прошепотів він люто мені у вухо.
Нагородивши його крижаним поглядом, прикусила губу в образі. Він там із жінками різними, а мені погрожує.
- Так, не буду тобі більше заважати. І кільце своє зніми, - запищала у відповідь. Було прикро. - Розважайся, - повторила. Намагаючись знову зняти його магічне кільце з пальця, але воно не знімалося.
- Ось, тепер направ потік магії в сітку. - З полегшенням видихнув, злегка розтягнувши губи у посмішці.
Стоп. Це він мене роздратувати намагався? Промайнуло в думках. Надіславши потік мани, я послала ще раз. І справді шкода завдавалася набагато сильніше. Легкий, ледь помітний дотик до руки й він запустив свою магію разом із моєю. Після цього прохід повністю відчинився.
- Більше не гуляй з хлопчиками, - зашепотів Тіос міцно обнявши мене, піднявшись над землею.
Відьмочки вискочили на мітлі вперед. Ми за ними ковзнули ширяючи в темному тумані над землею. Далі за нами слідували дівчина та хлопці.
- Рану мені зцілили, - забурчав він біля вуха. - Можемо продовжити.
- Он, дівчину назад поверни.
- Ну, ну. - Почула незадоволений видих.
Тим часом ми повернулися на поверхню. Опустивши мене на землю, він запечатав вхід у прохід своєю магією та подав долоню дівчині, відкриваючи перед нею портал. Я тільки відвернулася, намагаючись не дивитися їм у слід.
Так і повернулася, не бачачи куди йду до мого ліжка в новому гуртожитку, ледь не попрямувавши до старого.
Ранок пробудив, яскравими променями сонця. Афія ще спала, тому я поспішила переодягнутися в халат і побігла в купальню. Вчора навіть змінити одяг забула. Так в одязі й заснула.
У купелі вже було дві дівчини, вони невдоволено на мене скосили погляд. Але я хотіла поринути в теплу воду, і скинувши халатик влізла в басейн, прикриваючи в блаженстві очі. Через кілька хвилин поруч опустилася Надін, прошепотівши:
- Ваш батько вчора приходив, передав медальйон і пішов. Ну, з каменю, який ви створили.
- А ти як дізналася де я знаходжуся?
- Капім чергує біля вашого ліжка.
Рівно о восьмій годині ранку, пролунав гучний дзвін. Швиденько прийнявши ранкові процедури, я вискочила з купелі як ужалена, одягаючись майже на ходу. Щойно пролунав сигнал на підйом і моє улюблене місце біля вікна займуть, потрібно поспішити. Після ситного сніданку вже налаштувалася йти на лекцію. Але біля входу до головної будівлі мене перехопив похмурий Тіос.
Відкривши портал, він буквально запхав мене в маленький кабінет і запропонував намалювати найпростішу руну світла.
- Руна темряви, це дзеркальне відображення руни світла.
Пояснив він указуючи на листок.
- У тебе 20 годин відпрацювання. 10 годин малюватимеш і вивчатимемо всі відомі тобі руни світла дзеркально. Повернуся. Перевірю! Часу достатньо, щоб вивчити все.
Потім відчинив з гуркотом двері й поспішив піти з кімнати. Великий стіл, м'який стілець зі спинкою та кілька шаф із книгами. З вікна пробивалося яскраве світло ранкового сонця, а я з сумом розглядала стос чистих листків і самописне пір'я в прозорій склянці.
Із сімейних книг. Рун я знала безліч. Тому почала з найпростішого, руни спалаху. Малювала, а потім перевертала лист і з натиском повторювала лінії, паралельно вивчаючи їх.
І ось, минає призначений час, Тіос входить до кімнати, і я ловлю його відсторонений погляд на собі. Він проходить повз шафу з книгами та шукає на полицях потрібну йому книгу. З шелестом гортає сторінки, зовсім не звертаючи на мене уваги. Від легкої люті ненароком ламаю перо в руці й нарешті вирішую припинити це марне заняття.
Чути легкий стукіт у двері й він відповідає тихо:
- Увійдіть!
До кабінету входить дівчина, я її раніше бачила у будиночку гуртожитку для шляхетних.
- Магістре, я тут не розумію символ у руні. Чи не поясните?
Її погляд ковзнув по кімнаті. І я чітко бачу хижий чіпкий погляд, що опустився на Тіоса. Щось усередині мене неприємно кольнуло, але я відвела очі убік прикушуючи нижню губу з середини.
- Перепрошую, студентка Марнесе, але всі питання на лекціях. Іншим часом у мене особистий учень. Усього світлого вам, студентко.
Він просто вказав їй на двері, і я з полегшенням видихнула.
- Якщо ревнуєш, так і скажи! - Розноситься біля мене, а я відчуваю його тепле дихання на шиї.
Моє серце з шаленим скачем відбивається у грудях, і я встигаю лише тихо відповісти:
- Так...
Після чого відразу зриваюся з місця, вибігаючи з кабінету. Сама не вірячи в те, що щойно промовила.
