Сніжна казка для Міріам - Ольга Островська

− Сенд, нас побачити можуть, − бурмочу, відчуваючи хвильну суміш легкого збентеження і передчуття.

− Нехай. Не маленькі, відвернуться, − по-розбійницьки посміхається герцог, обхоплюючи мою потилицю долонею.

Притягує мене ближче, майже притискаючись своїм чолом до мого. Дивиться прямо в очі, гіпнозує буквально, заворожує золотистим мерехтінням зелених очей. Здається, ще трохи і його зіниці звузяться до тонких вертикальних смужок.

Прямо в цей момент я жодної секунди не сумніваюся, що в його жилах тече кров драконів. Стародавніх істот, чиїй волі ніхто не міг чинити опір. Прямо зараз я тону в ньому. І відчуваю себе тим самим скарбом, яким заволодів могутній хижак, щоб навіки сховати у своєму лігві та стерегти від усіх сторонніх поглядів.

− Ти моя, Мірі, − хрипко бурмоче він, немов у відповідь на мої думки. Проводить своїми губами по моїх. − Моя лісова чаклунка. Моя непереборна спокуса. Моя істинна.

Випиває моє тихе зітхання, підступаючи ще ближче. Дихання згоряє у грудях. В очах темніє, коли наші тіла втискаються одне в одного. Так щільно, що не роз'єднати. Наше взаємне тяжіння тепер буквально дзвенить у повітрі, огортаючи нас серпанком солодкого дурману.

І я вже сама тягнуся до нього, підводячись навшпиньки. Пальці безпорадно мнуть сукно темно-сірого чоловічого жилета, добираються до сорочки, щоб смикнути її з-під пояса штанів, впиваються в м'язисту спину.

Боги, який він... Пропала я. Ой пропала...

− А ти мій? – облизую губи. − Мій же?

− Навіки, − обіцяє, ловлячи мої губи. Зминає їх жорсткою вимогливою ласкою, відразу проштовхуючись усередину язиком. Застогнавши йому в рот, я цілую у відповідь, приймаючи цю грубувату ніжність, даруючи у відповідь стільки ж пристрасті. Наші язики сплітаються у чуттєвому танці солодкого божевілля. Шкіра палає від кожного дотику.

Все інакше тепер. На губах не гірчить розставанням, серце не щемить від непроглядної, безнадійної туги.

Він мій. Мій. Мені потрібно лише прийняти, повірити… довіритись.

Низько загарчавши, Сенд нахиляється і, обхопивши мене за стегна, відриває від підлоги. Крокує у вітальню. Двері зачиняються за нами наче самі собою. У каміні яскраво спалахує вогонь.

− Не зможу дотерпіти до спальні. Збожеволію, якщо не візьму тебе негайно, − бурмоче мій герцог, стрімким кроком прямуючи до вишуканої отоманки біля каміна.

− А я не впевнена, що потім зможу дійти кудись від втоми, та ще в такому вигляді, − бурчу для годиться, коли він ставить мене на ноги й починає нетерпляче зривати одяг. Сорочка, позичена у Мікеля, з тріском злітає на підлогу. Туди ж летить моя камісоль. Груди схвильовано здіймаються, притягуючи палкий погляд Сенда.

Його обличчя буквально темніє від бажання.

− Нічого страшного. Віднесу. Можеш сьогодні взагалі нічого не робити, щоб не перевтомлюватися. Я все зроблю сам, − і мене буквально кидають на м'які подушки, щоб одним ривком стягнути штани. − О-о-о, ти божественна, душа моя. Я помилявся, коли казав, що міг би поклонятися твоїй красі цілу ніч. Однієї ночі надто мало. Я хочу це робити вічно.

І він хижо опускається зверху, спіймавши мене в клітку своїх обіймів. Найбажанішу для мене клітку.

Коліном розсунувши мені ноги, накриває долонею промежину. Двома пальцями розкривши вологі пелюстки плоті, середнім виписує коло довкруж клітора. І ловить губами моє судомне зітхання, посміхаючись мені в губи. Повторює цю солодку тортуру. Знову і знову. Досліджує мої потаємні місцинки з впевненістю та власницьким блиском в очах. Обіцяючи цим поглядом стільки всього, що в мене перехоплює подих. Його пальці творять чари й безумство з моїм тілом. Грають, як на тонко налаштованому інструменті, змушуючи тремтіти та горіти для нього.

Сенд все ще одягнений. Спостерігає. Зводить з розуму. І я особливо гостро відчуваю свою наготу та беззахисність перед ним, перед тим, що він змушує мене відчувати.

Чоловічі пальці штовхаються усередину.

− Така гаряча і готова для мене, − злизує він мій стогін, пестячи мене тепер уже зсередини.

Вигинаючись під ним, впиваюся в цей усміхнений рот. Притискаюся до напруженого тіла, здираючи з нього одяг. Сорочка тріщить під моїми пальцями. Дотик шкіра до шкіри обпалює.

Пальці тепер гарячково смикають пояс його штанів. Швидше б дістатися, швидше відчути… Хочу…

Розсміявшись, Сенд м'яко перехоплює мої зап'ястя, і притискає їх однією рукою в мене над головою. Кусає за нижню губу, розстібаючи ширинку, цілує, бурмочучи якісь ніжні дурниці.

А я вже не можу. Хочу його до нестями. Обхоплюю ногами м'язисті стегна, притягуючи до себе ближче. І з полегшенням видихаю, коли до моєї промежини замість пальців притискається твердість його члена. Мить, і мене пронизує ним. Засліплена цією приголомшливою, тісною наповненістю, я закидаю голову назад. Щоб відразу відчути на горлі вологі поцілунки, а всередині потужні поштовхи, що прискорюються з кожною секундою.

Час ігор закінчився. Настав час тваринної несамовитої пристрасті.

Наші пальці сплітаються, дихання поєднується, тіла зливаються в одне, здається, що навіть серця тепер стукають в унісон, в єдиному ритмі.

І мені вистачає лише хвилини, чи двох, щоб вибухнути з несамовитим дрожем, застогнавши Сенду в губи. Встромляючись у мене до упору, він зупиняється, хрипко дихаючи, дозволяючи насолодитися сліпучими хвилями оргазму. А потім раптово вислизає з мого тіла. І перш ніж я встигаю щось усвідомити, спритно перевертає мене на живіт. Підхопивши долонею знизу, ставить рачки. А потім змушує схопитися руками за єдиний кутовий підлокітник отоманки.

− Тримайся міцно, душа моя, − бурмоче, прикушуючи мене за шию ззаду.

Обсипає поцілунками лінію хребта, обгладжуючи спину і змушуючи до тягучого скиму прогинатися в попереку від п’янкого чуттєвого тремтіння. Розштовхує мої коліна в сторони, відкриваючи собі ще більше. Стискає сідниці, підіймаючись наді мною. І вривається у моє тіло, як якийсь варвар завойовник.