Юджи - Ірина Муза

- Знаю! - щойно захований і притихлий вогонь знов спалахнув у Данте (цікаво, це я вже навчився розпізнавати його гнів і дратівливість, чи він це зараз проявляє так, що побачити може кожен?).

- Є лише одне місце, де вона суто теоретично може бути, але цю ідею я старанно відкидаю, бо не втримаюся і висушу океан! - серйозно заявив Володар, а я задумався, що приховувати, я теж думав про те місце, але причин вважати, що вона саме там, у мене не було...

- Скажи, як ідуть справи на півостровах, хочу відволіктися, інакше не стримаюся... - Дантеріон стиснув кулаки та прикрив очі, Дракон на його грудях закінчив свої рухи і злився з малюнком, схоже, Володар зміг повернути самоконтроль...

- Взагалі, це Ієн тобі має доповідати, але оскільки я теж про все в курсі, то відповім. Мейсори нікуди не зникли, навіть навпаки. Дивна активність спостерігалася за ними останнім часом, адже спочатку ми думали, що знищили їх, іноді один, два з'являлися в Рокшерівському лісі, але ми їх убивали. А потім їх почало з'являтися все більше і більше. Ієн тобі доповідав, наші вартові менше трьох в одній групі більше не бачили, ти, мабуть, так занепокоєний зникненням своєї лейли, що забув, як сам двічі з'являвся в лісі і знищував групи з п'яти мейсорів. Я дивуюся, що ти питаєш таке, і, чесно кажучи, думав, що ти займешся проблемою мейсорів, бо їх стало надто багато, але, схоже, твоя голова іншим забита.

- Забита, тому що ми обидва знаємо, де я ще не шукав її, і якщо вона в нього, присягаюся, я поглумлюся над його попелом... - знову почав закипати він, а я замовк на якийсь час, чекаю, доки дійде... тому що це божевілля. Рада мені всі мізки проїла від постійних нарікань, що Володар не стежить за життям Мікенії. Що настав час втрутитися... я вже задовбався шукати виправдання, сьогодні навіть пригрозив, що Дантеріону нічого не вартує спопелити їх, і нову раду організувати. Я, якщо чесно, вже навіть око накинув на відповідні кандидатури, якщо Володар зірветься...

- Почекай, що? - фух, нарешті, я вже думав доведеться щось придумувати...

- Я кажу, у нас посилилася проблема з мейсорами. Рада обурюється, тому що представляє народ, який побоюється за свої життя. Вартові, звісно, позбуваються мейсорів, тільки менше їх не стає лише на якийсь час. Пора б тобі взяти участь у житті Мікенії. - Якого диявола ви не... - уже хотів наїхати, але вчасно заткнувся, до того ж до нас у тронний зал відкрився телепорт. На замку стоїть магічний захист, значить це або варта, або сильний маг-самогубець.

А далі ми побачили як з порталу вийшов Ієн, тільки вигляд у нього був розгублений. З його одягу досі скапувала вода, а одяг був у землі. Він одразу впав на одне коліно перед володарем.

- Що з тобою сталося? - я перший не витримав і запитав

- Нам повідомили, що біля Шеневейського лісу, за синьою смугою, було велике скупчення мейсорів, яке раптом стало різко скорочуватися. Це не вперше, коли мені доносили, що мейсори останнім часом стали пропадати, на жаль, я не надав цьому належного значення, - замовкнув на мить Ієн, тут уже пожвавився Дантеріон, схрестивши руки на грудях, він підійшов до нашої варти.

- Продовжуй! - зацікавлено подивився він на Ієна, і той відчуваючи пильний погляд, підняв голову і з гідністю зустрів серйозний погляд свого Володаря.

- Сьогодні ми зіткнулися з тими, хто мейсорів забирає кудись... Володарю, я зустрів лейлу Ніколь із незнайомим мені чоловіком, і мені здається, що я бачив його на обряді, що зірвався, - Ієн замовк, даючи вихід на волю палким емоціям Володаря.

- Ти що в Айрона цього набрався, мені потрібно тягнути тебе за язик? Не мовчи, спопелю! - грізно височів над головою начальника варти Дантеріон.

- Хочу зазначити, що лейла Ніколь чудово опанувала стихії. Вона з цим чоловіком, вочевидь, з'явилася для того, щоб забрати мейсорів, бо з легкістю знешкодила чудовиськ, відкрила портал і перенесла туди їх, а потім переключилася на мій патруль. У нас в апріорі знищення мейсорів, як і велів нам володар, тому ми й зустріли опір з боку лейли. Вона не давала нам знищити мейсорів, чомусь усіляко заважала цьому. Ну як, усіляко... мій патруль, і мене особисто, пов'язували пута магії води, а знерухомила вона нас нашою ж стихією, тільки від чогось контроль над стихією землі ніхто не мав змоги повернути.

- Володарю. Я прошу вибачення, що підвів вас! - став знову кланятися у вибаченнях маг землі.

- Ти бачив її?! - дідько, він знову ніби не чує найголовнішого, хоча, можливо, головне для Данте, це якраз Ніколь

- Так, мій Володарю, лейла Ніколь забрала мейсорів через портал, і смію припустити, що всі нещодавні зникнення теж її робота... - Данте знову наче не бачив очевидного...

- Ти говорив з нею? Що вона сказала? Як пояснила цей вчинок, - живі яскраві очі Данте мені подобалися більше.

- Ні, мій Володарю...шоковані її вчинком, ми не одразу зрозуміли, що все вже закінчилося. Кайдани її магії відпустили, коли вона зникла в порталі.

- Чудово... - Данте загадково посміхнувся і жестом показав, що зараз він хотів побути сам.

Ніколь.

Як же мені сподобалося ловити мейсорів і я щиро рада, що моя магія може мені прислужитися для доброї справи.

Тиждень минув і почався другий. Підземелля вже майже повне. Якщо так далі піде, нам доведеться шукати ще приміщення, щоб утримувати в ньому мейсори. Це означає, що мені потрібно знайти якнайшвидше спосіб зцілити всіх тих людей.

Зустріч з Ієном кілька днів тому стала для мене справжньою несподіванкою. Тепер швидше за все і Володар про це дізнається. Ну і нехай. Я його не боюся.

Вінс повідомив мені радісну новину. Жрець дуже хоче мене бачити, Вінсент натякнув, що жрець знає відповіді на більшість моїх запитань. Граф обіцяв, що після зустрічі з жерцем, я знайду себе і пізнаю свою силу... Боже, скоріше б настало це "післязавтра". Я дуже хочу дізнатися, хто я насправді. Хочу пізнати свою силу, знати ці грані і все моє чуття підказує мені, що жрець дійсно мені допоможе...