Юджи - Ірина Муза
Тут же схожість була лише в тому, що істота літала і вбрання її було чорним. Кістяні руки визирали з під вбрання, і добре виднілися зараз три пазуристі пальці. Але найжахливіше в цієї істоти було обличчя. Очі ніби вирвані з очних яблук. Дві криваві западини - все що залишилося, і найжахливіше - це рот. Він являв собою дворівневе кільце із зубів. На мій крик обернулися всі і біля мене за частки секунди опинилися всі п'ять вартових. Троє з них кинулися на цю істоту. А я нарешті знову змогла взяти контроль над власним тілом.
Краєм ока помітила, як Кадмус і його маги-дружки стали задкувати назад, ось це сміливість з їхнього боку. Ну й добре. Я ж, вийшовши із заціпеніння, піддалася інстинктам самозбереження і зробила те, що вміла найкраще в цьому новому для мене світі. Побігла. Без оглядки і не слухаючи жодних криків мені в спину. Навіть не знаю хто кричав. Двоє вільних вартових приєдналися до битви, а Кадмуса я вже бачила нечітко, але начебто він теж намагався сховатися.
Бігла без оглядки на скільки вистачило сил. Знову перейшла на крок і схопилася за бік, намагаючись віддихатися. Попереду був величезний просвіт між дерев, тільки з незрозумілої мені причини світла там було мало. Попрямувала туди, не зменшуючи швидкості. Мені здалося дивним, що головний біль лише посилювався з кожним моїм кроком. Майже дійшла, обернулася назад, щоб упевнитися у відсутності погоні за мною, і переконавшись у її відсутності, завмерла, так і не зробивши наступної крок.
Тепер я розгледіла ту темряву, що робила просвіт таким темним. Якщо то був мейсор біля вартових, то це безперечно те чудовисько-мейсор, що описував Ірвін. Величезна темна субстанція поглинала все навколо. У висоту як триповерховий будинок. Такий же моторошний на вигляд. Тільки величезний у своїх розмірах. Він розростається і я чомусь внутрішньо відчуваю, що ця тварюка стає дедалі сильнішою.
Голова розболілася неймовірно, і я навіть на напад паніки і страху не зреагувала належним чином через цей біль.
Істота мене побачила і видала протяжний стогін. Чудово. Тільки здається мені зараз, що ніякі нитки я не побачу. Тепер розумію, чому цей ліс був під забороною, тут, схоже, справжнісіньке поле битви, а я зараз знайшла найбільшого монстра.
