Юджи - Ірина Муза
Позаду мене почулися кроки, уперед мене вибігли четверо вартових, тільки-но я замислилася над питанням, де п'ятий, як він з'явився переді мною, затуляючи мене своєю широкою спиною. Причому саме той страж, що затуляв мене, був поранений. Він притримував вільною рукою поранене плече. Я подумала, що цей поранений страж зараз не найкращий для мене захист, адже він сам поранений, але слугам я цього, звісно ж, не сказала.
Тим часом четверо інших стражів зараз на всю задіяли свою магію землі. Я немов потрапила у фантастичний фільм. Усі четверо вартових виводили якісь символи руками і цим змушували коритися їм саму землю. Величезні валуни летіли в чудовисько, яке видавало гучне гарчання і виття. Звідки не візьмись каміння градом сипалося в монстра, гострі й довгі кам'яні списи протикали величезну тушу, а чудовисько тільки й могло відбиватися руками. Відкинуте каміння летіло на всі боки, і припорошені снігом дерева з корінням були вирвані і теж якось задіяні.
Чудовисько видавало гаркітливі звуки і намагалося відкинути від себе важкі валуни, які весь час додавалися впливом магії. Багато каміння почало відлітати і в наш із пораненим стражем бік.
Я зрозуміла, що зробила передчасний висновок про нездатність вартового захистити мене, коли той, буквально за частки секунди, схопивши мене за талію, швидко переніс з попереднього місця, Кам'яна стіна служила нам захистом, її за кілька секунд до цього однією, не пораненою рукою, створив вартовий. Камінь вдарився об нашу захисну кам'яну брилу і плюхнувся поруч... Так-так, якби такий полетів у нас, то від нас би й мокрого місця не залишилося. Я справді недооцінила силу стражів. Адже я навіть не встигла помітити загрозу, що насувається, а мене вже врятували. Я із захопленням і вдячністю зараз дивилася в спину пораненого стража. А він, усе так само не ворушачись, дивився за картиною, що відбувається.
- Ієн! Сообщи Властелину! Цього мейсора ми зможемо лише стримати! У всякій випадки сили чотирьох вартових буде недостатньо щоб його знищити! - крикнув один із чотирьох вартових, що нападали. Ієн, як я зрозуміла, відразу перейшов до справи. Він намагався виконати символи двома руками, але йому це не вдавалося, він розчаровано буркнув щось і зашипівши від болю схопився за плече. Кілька секунд і страж почав щось шепотіти, виробляти символи в повітрі однією рукою. Цікавість узяла гору і я, обережно піднявшись на носочки, зазирнула через плече стража. У цей самий момент перед вартовим утворився міні-портал, коло розміром з велику тарілку. Середина була затягнута воронкою сірого світла, поки раптом не з'явилася картинка. Я тут же побачила обличчя Володаря, а на задньому фоні в повітрі літав попіл, очі Володаря ще палахкотіли вогнем, коли він відгукнувся на цей міжпортальний зв'язок. Назвемо це так.
- Ваша могутність! - невелика пауза пролунала, страж зробив кивок головою, - Перше узбережжя, магічний ліс Едірьофа, мейсор другого типу набрався сили і має доволі велику форму. Перший патруль зараз його стримує, але для його знищення одного патруля недостатньо. Потрібне підкріплення, або особисто ваша допомога! - швидко протараторив вартовий, а я виглядала з-за його плеча, точніше моя біла маківка. Але я нічого вдіяти не могла. Мені до остраху були цікаві всі ці магічні штучки. Я немов у фантастичному кіно або ще гірше, як у книжках про потраплянок.
І найцікавіше, що я не почала тікати, як уперше. Страж то силоміць мене не утримував, скоріше він закривав мене собою захищаючи, ось я і не робила ніяких спроб, а зараз і поготів, коли я спостерігаю таку цікаву картину.
Дідько, здається, мене все-таки побачили. Брови Володаря суворо зсунулися до перенісся, і він потупив свій жорстокий погляд на мене.
- Хто це за твоєю спиною, патрульний? - вартовий одразу ж обернувся і, помітивши мій зацікавлений погляд, нервово повів плечем, а я і не думала міняти свого положення.
- Втікачка, ваша Величність... принаймні її так представив маг вітру, що з'явився за нею сюди. Таке пояснення вони дали. Ми виявили їх деякий час тому і натрапили зараз на мейсорів. - Рівним тоном сповістив Ієн Володаря. Мене ж обурило його пояснення, хоч воно й було частково правильним.
- Як вони потрапили на ці землі, я обмежив відкриття порталів у цих лісах? - Володар на мене більше не дивився, тепер він злісно свердлив поглядом Ієна.
- Маг вітру пояснив це тим, що стрибнув у портали, що утворилися, за своєю утікачкою лейлою, яка втекла від нього під час обряду присвоєння печатки... - дідько, поки що цей Ієн повторює все слово в слово з поясненнями Кадмуса, - до речі, її оздоблення зовсім не підходящі для теперішньої погоди, цим вони і ввели нас в оману. Ми проводили більш ретельне опитування з магом вітру, поки не з'явився мейсор. Маг вітру втік, а лейла зараз зі мною. - не думаю, до речі, що зараз вдалий час для з'ясування обставин...
- Простеж за втікачкою, її потрібно допитати. Я викличу Айрона з Департаменту Магічних Порушень, він нею займеться! - останнє, що я почула, перш ніж портал розчинився в повітрі. Буквально за кілька секунд недалеко від нас з'явилася величезна червоно-жовта хмара, перетворюючись на портал. Вогняна воронка розширилася і збільшилася поки з неї не вийшов сам Володар. Боже, ось це міць і сила. Її я знову відчуваю на енергетичному рівні. Цього разу на Володарі були лише одні шкіряні, чорні штани. Голий торс, що прикрашало вражаюче розміром татуювання, збив мене. Моє постійне відчуття холоду повернулося тієї самої секунди, як я побачила Володаря, точніше його зовнішній вигляд. Мені до нестями холодно і мерзлякувато, і я забула про цю не маловажну деталь через стрес і адреналін, що досі гуляв по моїй крові.
Здається, Володаря зовсім не хвилював холод, мені навіть здалося, що йому спекотно. Він обдарував нас зі стражем лише одним поглядом, а далі став іти в бік Монстра і стражів, що не перестаючи використовували магію землі, для утримання цього монстра.
Варта запримітивши Володаря, швидко вклонилася Володарю і пішла з поля бою на пристойну відстань. Володар же залишився тепер сам на сам із цим монстром.
