Юджи - Ірина Муза

- Я мабуть піду. Мені пора в магічну цитадель. - Ірвін встав і звернувся до сина.

- Кадмус, тобі варто кілька днів пробути в маєтку і гостю свою теж обмеж поки що в прогулянках. Мені потрібно залагодити справи з твоєю ситуацією. Я можу тільки сподіватися на те, що Володареві не встигли повідомити про твоє упіймання... - батько Кадмуса ще раз вклонився мені і поспішив залишити нас із Кадмусом наодинці. Мабуть Кадмус все ж порушив якийсь їхній закон, опинившись на тій галявині. Як погано, що я так мало знаю про цей світ.

- А що буде, якщо цей ваш Володар дізнається про твій полон і порятунок? - порушила я тишу, що утворилася між нами

- Нічого хорошого для мене. А я ж випадково там опинився. Володар думатиме, що я порушив його наказ.

- Ходімо! - маг встав і простягнув мені руку, я не стала відмовлятися. Пройшла за ним.

- Хочу показати тобі одне місце! - я мовчки йшла за Кадмусом, поки ми не вийшли на задній двір маєтку. Кадмус провів мене до невеликої садової альтанки, так би я описала це місце. У центрі статуя чоловіка в плащі. Кадмус зайшов всередину і вимовив якесь заклинання, потім плюхнувся на одне коліно, опустив голову вниз, а сам торкнувся рукою скульптури. У такій позі він простояв менше хвилини, потім піднявся на ноги, але руки своєї так і не відпускав, я стояла нерухомо, за межами цієї так званої бесідки, мені це місце тепер більше вівтар нагадує.

- Це перший маг повітря, Шагім! Він наш покровитель і той, хто дає магу повітря силу. У кожному будинку мага вітру є його храм. Ми приходимо сюди, щоб знайти баланс у думках, силі та душі. Ще це місце може діяти для нас як щось на кшталт перезарядки. Я ходив сюди, коли хотів побути один, намагався знайти відповіді на свої запитання. Тут навіть думається легше! - вказав він мені на свій храм

- Давай, підійди сюди! - я нерішуче зробила кроки і підійшла до Кадмуса. Щось сталося зі мною, щойно я зробила крок до цієї статуї, у мене в голові різко все закрутилося і я похитнулася, Кадмус схопив мене за руку, допомагаючи встояти.

- З тобою все гаразд? - схвильовано вимовив маг.

- Так, вибач, голова запаморочилася чогось! - стала я старанно потирати віскі. За весь цей час мій головний біль нікуди не зник. Я відчувала його постійно, навіть коли ванну приймала, він був незначним, і до нього я вже нібито почала звикати, але тепер, коли я зробила крок до цього вівтаря, біль із новою силою втиснувся в мою свідомість. Мені стало навіть важко що-небудь міркувати. Мою голову немов лещатами здавило.

- Підемо сядемо! - почула я над вухом занепокоєний голос мага, і скривилася від цього звуку голосу, бо з кожною секундою біль лише збільшувався. Кадмус обійняв мене за талію і вивів з цього вівтаря, умастив на найближчу лаву. Наростати біль припинив, але й не відпускав зовсім. Я старанно продовжувала потирати скроні, поки мене трохи не попустило. Я зробила кілька глибоких зітхань і нарешті подивилася на розгубленого Кадмуса. Головний біль не відступив, я все ще його відчувала, але зараз принаймні можу тямити і говорити

- Ти як? Може, я можу тобі допомогти? - турботливо запропонував маг

- Якби я тільки знала чим! - злегка посміхнулася я, адже прекрасно розумію, що з головним болем він навряд чи зможе мені допомогти. Мені б зараз мою аптечку.

- Я можу показати тебе нашому лікареві, можливо, він зможе допомогти, якщо ти конкретизуєш свою недугу... - я промовчала на його пропозицію, бо ввічливо відмовляти побоялася. Мені не хочеться надто довіряти йому.

- Нічого, здається, вже обійшлося. Я просто надто сприйнятлива! - назвала це так, і маг начебто залишився задоволеним.

- Ходімо, я покажу тобі наш маєток. - маг знову подав мені руку і я вхопившись за неї стала, допомога була доречною, бо через головний біль я почувалася супер втомленою.

Але від екскурсії по маєтку я не відмовилася. Кадмус розповідав мені про магів повітря і про історію свого клану, я уважно слухала, бо зараз мені було все цікавим.

Він також повідав мені їхню історію. За їхніми переказами їхнього творця називали Гофем. Він був найпершим магом чотирьох стихій. Але одного разу він зустрів Жрицю Юджі. Вона була смертельно красива і спокуслива. Але що найважливіше, свою силу вона черпала біля витоків магії, подейкують, що нікого сильнішого за неї в цілому світі не було. Навіть Гофем не зміг би встояти проти неї в бою. Магія немов народжувалася в ній самій. Тож Гофем зробив усе, щоб Юджі в нього закохалася і народила йому спадкоємця, який перейняв би магію батька і жриці, тільки от у жриці народилася дівчинка, що перейняла б магію матері. Це зовсім не входило в його плани.

Перекази не точно описують подальшу долю жриці та її дитини. Більшість упевнені, що сама жриця померла, а дитину свою сховала, а от Гофем знайшов собі іншу кохану, яка подарувала йому чотирьох синів. Перший син перейняв усю силу батька. Він став продовженням роду мага чотирьох стихій. Його звали Івелій. Решта дітей успадкували залишкову магію однієї стихії. Шагім - повітря, Ісім - води, Русим- землі. У всіх чотирьох синів з'явилися сім'ї та спадкоємці. Почалася боротьба за владу, яка точилася століттями. Так і з'явилися перші клани. На зараз магів повітря всього 4 клани, магів землі 6 кланів, а магів води - вісім. Верховні - це управлінська сила на чолі з Володарем.

Усі діти і спадкоємці Івелія були магами чотирьох стихій і, звісно ж, вважали себе найсильнішими, хоч це так і було. Чотирьохстихійників було не багато і зустріти такого мага велика рідкість. Всі вони влаштовували епічні битви, в яких часто залишалися переможцями і довгі роки клани об'єднувалися, щоб повалити правління мага чотирьох стихій, а зробити це було дуже важко. Після перемоги над ним маги повітря, води і землі ділили землі і створювали нові клани, контролюючи свої території, але з'являлися маги чотирьох стихійники і все починалося по новій.

- Якщо Шагім-повітря, Ісім-вода, а Русим - земля, то що з вогнем? Чи не було того, хто народився тільки з цією стихією? - вислухавши всю історію, я намагалася зрозуміти все до кінця.