Зачароване скло - Діана Вінн Джонс

 Сташ солодко сказала:

 - Тоді, якщо ви підете, вона не змушена буде вам погрожувати, так?

 Важко ступаючи, із шумом, з’явилися великі чоботи з іншого боку будинку. На дворі вималювався Шон, кажучи:

 - Ланч уже є, тітонько? Щось не так?

 А з боку саду до будинку йшов містер Сток, ідучи набагато гучніше, ніж завжди.

 - Що тут відбувається? Потрібна допомога, Професор?

 - Гадаю, що так, - сказав Ендрю. – Ця особа стверджує, що вона жінка-поліцейський, але я цілком впевнений, що вона шахрайка.

 - Тепер це протизаконно, - сказав містер Сток. – Видавати себе за поліцейського.

 Розмите обличчя WPC92 шалено почервоніло.

 - Я тут, - характерно вимовила вона, - щоб арештувати Едріана Корка за крадіжку гаманця, в якому, за оцінками, має бути сто фунтів.

 - О, заради Бога, жінко! – сказала місіс Сток. – Не кажіть до мене цим безбарвним офіційним тоном! Це аж ніяк не зробить вас більш подібною.

 - Або ваші безглузді звинувачення! – додала Сташ.

 Обличчя Шона зморщилося під його зачіскою, коли він намагався розібратися у цьому.

 - Я знаю, - сказав він переставши морщитися. – Я можу виставити її для вас, Професор.

 - Як ти смієш! – сказала WPC92.

 - Я сильніший за вас, - зауважив Шон. – І містер Сток також. Він взагалі, як дроти. А у тітоньки залізний черпак.

 WPC92 нервово подивилася на черпак та позадкувала від порога. Коли вона рухалась, Тарквін О’Коннор прийшов по під’їзній дорозі, допомагаючи собі швидко рухатися однією милицею. Ендрю ледь не розсміявся. Як всі кинулися йому на допомогу виглядало доволі абсурдно. Але він був вражений – майже гордий – все одно.

 Тарквін оцінив ситуацію одним пронизливим поглядом.

 - Вам краще піти, - сказав він WPC92, - перш ніж це стане неприємним. Вам довелося досить натиснути, перш ніж пробратися сюди, так? Я відчув з моєї машини. Тож зараз ви підете, перш ніж ми натиснемо у ваш бік.

 WPC92 підняла голову.

 - Я збираюся висунути обвинувачення проти вас усіх, - сказала вона гордовито , - за перешкоджання роботи поліції, коли вона взяла гарячий слід.

 - Зробіть це, - сказав Тарквін. – Але зробіть це настільки далеко звідси, наскільки далеко зможете добратися.

 Вони всі дивилися як WPC92, так звана, повернулася та пошкандибала геть по під’їзній дорозі. Місіс Сток сказала:

 - Мені не подобається ця її дивна хода, ноги нарізно. Це не природно.

Глава 10.

 Тарквін, здається, прибув із надією, що Ендрю зможе зміцнити його зниклу ногу, перш ніж він відвезе Сташ на ланч.

 - Приготував їй справжні делікатеси сьогодні, - сказав він. – Люблю готувати. Що то за жінка? Через Ейдана?

 Ендрю кивнув.

 - Я так і думав, - сказав Тарківін. – Вона одна з тих, хто не користується залізом [31]. Забавно, як це можна передбачити. Я так і думав, що за хлопчиком гоняться саме такі істоти. Вам краще зміцнити ваші захисні чари. Зараз це можна зробити на комп’ютері. Скажіть Сташ, щоб показала Вам. Вона зробила це для Ронні, коли пішли розмови, що хтось намагається вкрасти його коней. А де Ейдан? Та жінка його бачила?

 Ендрю похитав головою, концентруючись на Тарквіновій нозі.

 - Він вийшов. Гадаю, смерть його бабусі лише зараз вдарила його, і він захотів побути на самоті.

 - Бідний хлопець. – Тарквін підпер свою втрачену ногу вздовж дивану та весело базікав. - Горе забавна річ, ось так. Клянуся, Сташ здавалося зовсім не помічала смерть своєї матері, до тих пір, поки не побігла повз підставку для яйця, яку любила моя дружина. Вона була прихована у шафі. Потім ніщо не могло її утішити. Я думав, вона ніколи не прийде в себе, правду кажучи.

 Він продовжував базікати. Скоро він розповів Ендрю про чергові проблеми Комітету Фестивалю. Здається, відома кулінарна знаменитість, яка мала відкривати Фестиваль, все відмінив.

 - Отримав запрошення з Америки і ця ідея, здається, йому сподобалася більше, - сказав Тарквін. – Залишив усе у підвішеному стані, ось так. Вони скрізь шукали заміну, допоки хтось не сказав, що Ронні Сток у наш час, є достатньою знаменитістю. Тож вони запросили його. І Ронні, цей дурень, - сказав Тарквін, - від одразу ж погодився. На цих вихідних Скачки у Йорку і його коні приймають участь і у Баті і у Брайтоні також, але він був у такому захваті від запрошення відкривати наш маленький незначний Фестиваль, що відіслав дружину замість себе у Йорк. Божевілля! Треба перевірити його голову. З іншого боку, вона завжди була трохи інакша. Ви збираєтеся сказати Ейданові, що ці люди простежили його аж сюди?

 Ендрю апатично кивнув, хоча зовсім не був у цьому упевнений. З одного боку, він знав, що це жахливо налякає Ейдана. З іншого боку, Мейбл Браун та/або WPC92 зародили сумніви у Ендрю. Ейдан, у відповідності до його власної історії, втік з Лондону та володів гаманцем. Може бути і так, саме тому Мейбл WPC92 і прослідкувала за Ейданом – за допомогою гаманця. Він повинен викидати ясну хвилю енергії, коли наповнюється грошима. Тож, немає сумніву, що хтось переслідує Ейдана. Але не було ніякого способу дізнатися, хто правий, а хто – ні. У Ендрю було лише слово Ейдана щодо цього всього. Він думав, що Ейдан був щирим, але він не знав. Ендрю здавалося, що він, можливо, занадто довірливий. Він вирішив задати Ейданові ще деяких питань, коли Ейдан прийде на ланч.

 Але коли Ейдан повернувся, було ближче до часу чаювання, ніж до ланчу, і його супроводжував великий, радісний пес, із хвостом,