Лука і вогонь життя - Ахмед Салман Рушді

На цьому все закінчилося.

Повільно, повільно нещуряче населення Респекторату почало виходити зі своїх будинків, зрозумівши, що їхні муки закінчилися, і з великим ентузіазмом кинулося до парканів, які розмежовували Респекторат і решту Світу Чарів, і зруйнували ті паркани дощенту, а тоді ще й порозкидали уламки стін своєї тюрми. Якщо якимось Щурам і вдалося пережити Велике Свербляче Бомбардування, то їх все одно більше не бачили, бо всі вони позаповзали у темряву тріщин світу, де їм і місце.

Сорая Видр на зелено-золотому килимі приземлилася біля сірої булочної, аж тут з'явився Лука зі своїми приятелями.

— Луко Халіфо, — сказала вона, а Лука навіть не запитав, звідки вона знає його ім’я, — ти зробив Чарівному Світові велику послугу. Чи хотів би ти мене про щось попросити? Ти вгадав моє ім’я, і лишень за це я б мала виконати три твої бажання, ти ж поки що загадав тільки одне. А от за ідею Сверблячих Бомб навіть не знаю, як тобі і дякувати! Подумай про найбільше, найважливіше своє бажання, яке тільки можеш загадати, а я подумаю, чи зможу тобі чимось у цьому допомогти.

Перш ніж Ніхтотато зміг його зупинити, Лука почав швидко говорити, розповідаючи цій дивовижній юній дівчині, що мала таке ж ім’я, як і його мама, чому він прибув сюди у Світ Чарів, що й навіщо хотів тут зробити. Під кінець його невеликої промови очі Образцеси Видр розширилися, її рука піднеслася до рота.

— Може, кажу це передчасно, — промовила вона, і в її голосі з’явилися нотки благоговіння, — але боюся, що ти просиш про неможливе.

Потім вона усміхнулася пустотливою усмішкою і як дитина плеснула в долоні.

— Викрасти Вогонь Життя, цього ще ніхто не робив у всій історії Чарівного Світу! Ну, це було б найбільш Непоштивим Вчинком Усіх Часів! Це було б обурливим, але дивовижним. Коротше кажучи, це було б цілком Нечуваним, а тому кожній справжній Видрі слід у цій справі надати посильну допомогу. Мої воїни з ВПСВ, себто Військово-Повітряних Сил Видр, мають повернутися додому, але, Луко Халіфо, Крадію Вогню, я, королівна Видр, зроблю все що в моїх силах, аби допомогти тобі у підготовці цього страхітливого, але й дуже шляхетного і дуже небезпечного, а також абсолютно захопливого!… злочину.

— Я дуже поспішаю, — промовив Лука хоробро, — а ти маєш цей швидкий килим. Чи змогла б ти перевезти мене через усі Рівні й доставити до так потрібного мені Вогню, а потім відвезти назад до місця, звідки я починав свою подорож?

— Ну, Річка — дуже довга й оманлива, — сказала Образцеса Сорая, — замислено киваючи головою. — А тобі все ще треба пройти Туман Часу, де ти нічого не бачитимеш, відтак — Великий Застій, коли Річка заверне в болота й ти не зможеш рухатися далі, потім — Неминучий Вир, коли Час постійно кружлятиме, а ти не знатимеш, як звідти вибратися, а ще Трильйон і Одне Роздоріжжя, коли Річка стане лабіринтом, а ти, поза сумнівом, заблукаєш у заплутаних водних шляхах і не зможеш знайти хоча б одного струменя, що був би справжньою Стежкою Часу. Ну що ж, — сказала вона голосом, з якого Лука догадався, що рішення ухвалено. — Я піду з тобою. Є щонайменше чотири етапи, чи як ти там їх називаєш, «Рівні», і я допоможу тобі їх пройти. Але потім усе все ж буде, як буде.

— А чому ти не можеш відвезти мене аж до місця призначення? — бовкнув Лука дуже розчаровано.

— Тому, мій любий Луко, — відповіла Образцеса Видр, — що цей летючий килим, наданий мені давним-давно самим Царем Соломоном, може робити багато дивних речей, але він не зможе пролетіти крізь Великі Кільця Вогню.

 кщо ви ще не літали на чарівному килимі, то, мабуть, нічого не знаєте про морську хворобу. Летючий килим, пересуваючись у повітрі, робить повільні хвилеподібні, коливальні рухи, але не такі, ніби він летить на повітряних хвилях, а так, ніби сам килим став шовковим повітрям, що підіймає вас усе вище й відвозить, куди вам потрібно. Шкода, але це щира правда, що вашому шлункові такий вид подорожі може й не сподобатися, принаймні якийсь час. І якщо ви ніколи ще не подорожували летючим килимом у товаристві із зденервованим ведмедем, що танцює, і навіть із ще більш зденервованим собакою, що розмовляє, а ще зі Слоно-Качкою та Слоно-Селезнем, які вперше літають за все своє нелетюче життя, вже не кажучи про надприродну істоту, що має вигляд, діє і розмовляє як ваш тато, а також зі стародавньою королівною, яка має вигляд, діє і розмовляє як сімнадцятирічна дівчина, а на додаток іще з амфібним судном, яке називається «Арґо», тоді вам треба собі лишень уявити те замішання, що запанувало на облавку зелено-золотого Решама, коли він знявся і взяв курс на Тумани Часу. Летючий килим збільшився до розмірів, необхідних для перевезення всіх своїх пасажирів і вантажу, а це тільки збільшило хитавицю під час польоту.

Картина, варто зауважити, була не з приємних — хаотичною і галасливою. Лунали стогони і завивання, бурчання і гарчання, а також інші характерні звуки, які видають слони (а також качки), коли вони нездужають. Ведмідь Собака не переставав казати: якби ведмеді захотіли літати, вони б відростили крила, а також зізнавався, що ведмеді, сидячи на килимах, думають про ведмежі шкури, якими застеляють підлогу, проте всі слабування спричиняв все ж таки летючий килим; а собака Ведмідь безупинно щось схвильовано лепетав, перекочуючись по килимі, і його монолог звучав приблизно так: Я ж бо випаду, їй-богу. Тримайте мене, бо я випаду. Я зараз випаду, ні доволі, я зараз випаду, будь-якої миті.