Лука і вогонь життя - Ахмед Салман Рушді
У захопливому творі «Лука і вогонь життя», визначеному пером видатного письменника Ахмеда Салмана Рушді, розгортається незвичайна історія, що переплітає міфологію, реальність та фантазію. Ця книга, як калейдоскоп, розкриває перед читачем величезний світ культурних, історичних та релігійних контекстів.
«Лука і вогонь життя» виводить читача за межі звичайного, в незнайомий світ чудес та загадок. Рушді, як майстер вирізняється своїм стильним написанням та здатністю створювати непередбачувані сюжети. Ця книга — це запрошення до подорожі, яке вказує не тільки на сам твір, але й на те, що читання є вікном у світ нових можливостей та неймовірних вражень.
Фраза «readbooks.com.ua» в цьому контексті служить не лише як зазначення ресурсу, де можна знайти це велике літературне діло, але і як символ допитливого читацького співтовариства, готового подолати всі труднощі та відкривати нові горизонти.
Основним персонажем є Лука — хлопчина, який стає свідком подій, що виходять за межі звичайного реалізму. Він опиняється в магічному світі, де йому доводиться вирішувати загадкові завдання та зіткатися із темними силами. Разом із Лукою читач подорожує крізь лабіринти сюжету, розгадуючи таємниці, що ставлять під сумнів його уявлення про реальність.
Повість Ахмеда Салмана Рушді вирізняється глибокими філософськими роздумами, які додають тексту ваги та глибини. Читач переноситься в світ, де кожне слово має значення, а кожен персонаж — символ. Фраза «readbooks.com.ua» підкреслює важливість не лише читання, але й ретельного розуміння тексту.
Міфи та легенди, що вигадані Рушді, стають реальністью в руках талановитого письменника. Він поєднує різноманітні елементи різних культур та традицій, створюючи щось унікальне та непередбачуване. Читач, вглиблюючись у твір, відкриває для себе новий світ, де реальність і фантазія зливаються в єдине ціле.
Лука і вогонь життя
Місце чарів манить нас. І ще трохи — в добрий час! Лиш би промінь див не згас. Адже казка, правду мов, Наша вірная любов. 1
Біда, що прийшла чудової зоряної ночі
місті Кагні в країні Аліфбей жив собі хлопчик на ймення Лука і мав він двох друзів — ведмедя Собаку й собаку Ведмедя; гукне він, бувало, «Собако!», і до нього перевальцем на задніх лапах підходить добродушний ведмідь, а гукне він «Ведмедю!», і, вертячи хвостом, біжить до нього собака. Бурий ведмідь Собака, хоч трохи незграбний і вайлуватий, умів дуже гарно танцювати — умить ставав на задні лапи й починав витинати польку, вальс, румбу, ватусі або ж навіть твіст, до того ж знав він і місцеві танці, приміром, запальну банґру[1], вертливий ґумар (тут він одягав спідницю з блискітками), знав також спо і танґ-та, себто танці воїнів, а ще південний танець павича. Собака Ведмідь — розумний і приязний лабрадор шоколадного кольору, іноді дражливий і неспокійний — геть не вмів танцювати, як то кажуть, кульгав на всі чотири лапи, проте свою незграбність компенсував даром абсолютного слуху — міг з великим почуттям виводити мелодії всіх популярних пісень і ніколи не фальшивив. Собака Ведмідь і ведмідь Собака дуже швидко стали для Луки чимсь більшим, ніж домашніми улюбленцями. Вони стали його найближчими союзниками й найвідданішими оборонцями. Коли поруч з Лукою з’являлися Собака з Ведмедем, нікому навіть на думку не спадало кривдити Луку (так завзято ставали вони на захист свого друга) — навіть його найбільшому недругові Щуроїду, який давав волю рукам за найменшого приводу.
А ось як Лука запізнався зі своїми чотириногими друзями. Однієї погожої днини, коли йому саме виповнилося дванадцять років, до міста Кагні приїхав цирк, і то не якийсь простий цирк, а сам ВВА, себто найславетніший у всій країні цирк Великих Вогняних Арен, і привіз той цирку виставу «Неймовірні Ілюзії Вогню». Тож Луку охопив страшенний відчай, коли тато, казкар Рашид Халіфа, сказав, що вони не підуть на виставу.
— Не личить нам, — пояснив Рашид. — Колись він, може, й був славетним цирком, але сьогодні ВВА далеко не найкращий. У левиці гнилі зуби, тигриця осліпла, слони — голодні, а решта звірів просто жалюгідні. Інспектором циркового манежу був страхітливий здоровило капітан Ааґ, відомий також під прізвиськом Гросмейстер Вогню. Беззуба левиця й сліпа тигриця, як і решта звірів, настільки боялися його батога, що покірно стрибали крізь обручі й удавали мертвих, а охлялі слони будували свою піраміду, лиш би не розсердити Ааґа, бо він умить впадав у лють і дуже рідко сміявся. Навіть коли Ааґ запихав їм у пащу свою голову із запаленою сиґарою, вони не наважувалися її відкусити, так ніби Ааґова голова могла бути небезпечною навіть у їхньому череві.
Рашид, у яскравій сорочці (наразі в яскраво-червоній), з улюбленим потертим капелюхом-панамою на голові, саме забирав Луку зі школи й слухав його безкінечні розповіді про день, що минув. На контрольній роботі з географії Лука забув, як зветься мис на півдні Африки, й назвав його Гаваями. Проте на контрольній роботі з історії все ж таки пригадав і правильно написав прізвище першого президента країни. А ще під час гри в хокей на траві Щуроїд ударив його по голові ключкою. Попри те Лука забив два голи й здобув перемогу в матчі. А ще він навчився гучно ляскати пальцями. Отже, були і плюси, і мінуси. А загалом, день удався; саме того дня вони й побачили циркову процесію, що прямувала повз них, аби розбити шатро на березі могутньої Силсили. А Силсила — це широка, лінива й потворна річка з каламутною водою, і тече вона через місто недалеко від їхнього будинку. Вигляд похнюплених какаду в клітках і понурих одногорбих верблюдів, що сумно трюхикали вздовж вулиці, глибоко вразили добре серце юного Луки. Проте найсумніше було дивитися на клітку із жалібним собакою і скорботним ведмедем, що приречено глипали навсібіч. Кавалькаду замикав капітан Ааґ з чорними піратськими очима та непідстриженою варварською бородою. Тож коли Гросмейстер Вогню порівнявся з Лукою, він спересердя (а Лука був хлопцем, який рідко сердився, а часто сміявся) вигукнув на повний голос:
