Лука і вогонь життя - Ахмед Салман Рушді
— Але ми надто високо, аби він нас захопив, правда? — стривожився Лука.
— Залишається тільки сподіватися, — відповіла королівна Сорая й попросили хвилинку уваги. — Аби уникнути непередбачуваних тимчасових вибриків явища під назвою Ель-Тьємпо, — оголосила вона, — я згортаю килим до найменших розмірів, які дозволять нам усім продовжити політ, включно з «Арґо», авжеж, скільки б він не важив. Я підійму килим якомога вище й реактивую щити, аби було тепло й ви мали досить повітря.
Це вже серйозно. Всі зібралися в центрі килима, що обгородив їх своїми краями. З’явилося силове поле, і Сорая додала:
— Мушу повідомити, що я востаннє вмикаю захисні щити, бо в іншому разі килимові не вистачить потужності на дорогу додому.
Тут Луці захотілося запитати, де міститься джерело енергії килима і як воно поповнюється, але з її виразу обличчя він зрозумів — це не найкращий час для розумних запитань. Вона не зводила очей з Ель-Тьємпо, що наближався, адже під ним перебував Неминучий Вир. Килим почав підійматися вгору.
Ось вона, лінія Кармана, край атмосфери Землі, простіше кажучи, лінія, над якою нема достатньої кількості повітря для підтримки летючого килима. Справжня межа нашого світу, за якою приблизно на висоті шістдесяти двох миль, або ж ста кілометрів, над рівнем моря починається відкритий космос. Ці відомості були одними з тих непотрібних відомостей, що застрягли в голові Луки з огляду на його велике зацікавлення науковою фантастикою, відеоіграми та науковими фільмами; а справді, думав він, зрештою, вони не такі вже й непотрібні, адже вони підіймаються саме туди. Решам злітав усе вище і вище, небо почорніло й замерехтіли зорі, а вони, незважаючи на захисну дію силового поля, відчували жаский холод Вічності, похмура ж порожнеча космосу виявилася зовсім незахопливою.
Значно нижче, може, десь миль за сорок під ними, вихорився Неминучий Вир, утворюючи різні Часові цикли, а над ним — підступний Ель-Тьємпо; і навіть якщо вони були від небезпеки настільки далеко, наскільки це було можливим, все одно вони перебували під подвійною загрозою, оскільки значно нижче, може, десь миль за сорок під ними, вихорився Неминучий Вир, утворюючи різні Часові цикли, а під ним — підступний Ель-Тьємпо; і навіть якщо вони були від небезпеки настільки далеко, наскільки це було можливим, все одно вони перебували під подвійною загрозою, оскільки значно нижче, може, десь миль за сорок під ними, вихорився Неминучий Вир, утворюючи різні Часові цикли, а під ним — підступний Ель-Тьємпо; і навіть якщо вони були від небезпеки настільки далеко, наскільки це було можливим, все одно вони перебували під подвійною загрозою, оскільки значно нижче, може, десь миль за сорок під ними, вихорився Неминучий Вир, утворюючи різні Часові цикли, а під ним — підступний Ель-Тьємпо; і навіть якщо вони були від небезпеки настільки далеко, наскільки це було можливим, все одно вони перебували під подвійною загрозою, оскільки значно нижче під ними — і тут килим вирвався з часової круговерті з таким ривком, після якого навіть Ніхтотато покотився по килимі.
Лишень Сорая залишилася стояти.
— З однією проблемою ми вже впоралися, — сказала вона, але на вигляд їй уже не даси сімнадцять, раптом усвідомив Лука, тепер вона, здавалося, мала сто сімнадцять років, тисячу сімнадцять років, а от сам він щохвилини ставав молодшим, а собака Ведмідь перетворився на цуцика, тоді ж бо як ведмідь Собака став дуже слабким і кволим. Навіть у Ніхтотата виросла довга аж до колін сива борода. Якщо це триватиме й надалі, усвідомлював Лука, то вони можуть забути про Вогонь Життя, тому що Ель-Тьємпо знищить їх просто тут і просто тепер, хай би коли настало це тепер у цій зоні перемішаних років.
Килим Царя Соломона знову виправдав сподівання. Він підіймався і підіймався, все вище й вище, борючись з часовими пастками під собою. Через досить тривалий і хвилюючий проміжок часу настала мить істини, себто та мить, якої Лука вже майже не сподівався дочекатися, коли Решам вирвався з темних, невидимих обіймів Ель-Тьємпо.
— Ми вільні, — вигукнула Сорая, а її обличчя знову зробилося чудовим молодим обличчям, і Ведмідь уже не був цуциком, і Собака мав вигляд сильного й дужого ведмедя. Вони перебували саме в зеніті своєї подорожі, під самісінькою лінією Кармана, тож Лука вдивлявся в глибини космосу з якимсь благоговійним страхом, мабуть, знову воліючи відчути під ногами тверду землю. Дуже скоро килим почав знижуватися, залишивши Ель-Тьємпо з Виром далеко позаду. Однак дістатися до кнопки збереження, хай би де вона була, він не мав можливості. Тому ризики лишень зростали. Якщо з якихось причин у кінці наступного рівня Лука не зможе натиснути на золоту кнопку, то йому доведеться проходити цей рівень знову, а без захисних щитів килима, цього йому не зробити. Проте часу на такі думки він не мав. Попереду чекало на нього Роздоріжжя з Трильйон і Однієї Стежки.
Вони наближалися до верхніх плес Річки Часу. Широка, лінива нижня Річка залишалася далеко позаду, а також і підступна середня. Мірою того як вони наближалися до витоку Річки в Озері Мудрості, течія Річки мала б сповільнюватися й ставати дедалі вужчим потоком. Поза сумнівом, так і було, але тепер довкола неї з’явилися незліченні потоки, потоки, що впадали й витікали один з одного, які з висоти пташиного польоту мали вигляд міріад пасом у вишуканому рідкому ґобелені. Який із цих потоків був Річкою Життя?
— Для мене вони всі однакові, — признався Лука. А Сорая і собі призналася:
— На цьому рівні почуваюся дуже невпевнено, — сказала вона трохи присоромлено. — Але не переймайся! Я доставлю тебе до кнопки збереження! Це обіцянка Видри!
Лука
