Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Господи Ісусе.

— Та ні, просто — Лінн Марґарет Брекен.

— Слухайте, я хочу побачитися з вами іще раз, — несподівано навіть для себе випалив Бад.

— Ви запрошуєте мене на побачення?

— Так, бо я Петчеттових цін не потягну.

— Тоді зачекайте місяць.

— Ні, не можу.

— Гаразд, але щоби ніяких розмов про роботу. Не хочу, аби ти дивився на мене, як на підозрювану.

Бад жестом намалював у повітрі хрест, перекреслюючи цим свої підозри щодо причетності Петчетта до вбивства Кеті та бійні в «Нічній сові».

— Домовилися.

Розділ 34

Камера Мікі Коена.

Ґаллодета її убранство насмішило: вкрите оксамитовим покривалом ліжко, оббитий оксамитом стілець, оздоблені оксамитом полиці. З вентиляційного отвору у стіні линуло гаряче повітря — у штаті Вашингтон квітень ще доволі холодний. Ед був втомлений: вони сьогодні довго бесідували із Джеком Вейленом на прізвисько «Вишибала», переконалися, що питань до нього бути більше не може, пролетіли кілька тисяч кілометрів. І ось тепер о першій годині ночі двоє копів сиділи й чекали, поки психопат-розбійник награється в карти. Ґаллодет погладжував улюбленця Коена: бульдога на прізвисько Мікі Коен-молодший — гладкого пса в оксамитовій жилетці. Ед переглядав записи, зроблені ним під час розмови з Вейленом.

Суцільна балаканина — вони вже не знали, як заткнути його фонтан красномовства. Вейлен просто висміяв теорію Енґлеклінґів, а потім почав жалітися на занепад організованої злочинності в Лос-Анджелесі.

Відтоді як Мікі опинився у в’язниці, у місті стало незвично спокійно. На його думку, ізсередини ситуація була такою: Мікі вже не мав такої влади, гроші зі швейцарських банків приховані у надійному місці і знову чекають часу, коли їх можна буде пустити на справу. Цими питаннями було доручено опікуватися заступникові Коена Моррісові Яґєлці, але він вкладав гроші невміло, у результаті спустив всю готівку, і людям стало нічим платити. Утім, зазначив Вейлен, у нього самого справи йшли непогано, і запропонував свою теорію щодо Коена.

На його думку, Мікі свої заощадження дрібними частинами вклав у надійні справи — букмекерство, позики, наркотики, проституцію; вийшовши із тюрми, він мав отримати гроші з відсотками й розвернутися із новим розмахом. На такі думки Вейлена наштовхнуло кілька підказок: наприклад, Лі Вакс, кілер, який раніше працював на Коена, тепер начебто перейшов на легальне становище; те саме раптом сталося і з двома відморозками — Ейбом Тайтлбаумом та Джонні Стомпанато, які не здатні прожити чесно жодного дня. Усі троє, як і раніше, ведуть старий бізнес і, цілком можливо, охороняють інтереси Міккі. А шеф Паркер, який боїться, що таке затишшя в Лос-Анджелесі може обернутися появою в місті італійської мафії, провертає операцію: Дадлі Сміт зі своїми хлопцями влаштовує на чужинців засідку в мотелі неподалік від Ґардени, приїжджим дають прочухана, забирають усе, що знаходять при них, і передають у благодійний поліцейський фонд, а їх самих садять на автобус, на поїзд, на літак — на чому вони там з’явилися — і відправляють геть.

Отже, Вейлен робив висновок, що йому самому дозволяють діяти тільки тому, що ігровим бізнесом хтось повинен опікуватися, інакше якщо пустити це все самопливом, у Лос-Анджелесі швидко почнеться бардак. Якщо висловлюватися мовою Дадлі Сміта, він був «стримувачем», він грав за правилами. Таким чином, навіть думка про те, щоб він або Мікі замочили шістьох людей через якісь дрочильні журнали, здавалася йому безглуздою. Однак його насторожувало затишшя в місті — таке буває лише перед великою бурею.

Мікі Коен-молодший радісно дзявкнув; Ед звів очі. До камери увійшов Мікі Коен-старший із коробкою собачого печива.

— Я ніколи не убив людини, — сказав він, — яка не заслуговувала би на смерть згідно з нашим розумінням життя. Я ніколи не доклав руки до торгівлі журналами для дрочіння, а Піта і Бакса Енґлеклінґів я прийняв тоді тільки з поваги до їхнього покійного батька, упокій Господь його душу, хоча він і був сраний фриц. Я взагалі не вбиваю невинних людей: це гріх, а я суворо дотримуюся Десяти заповідей, якщо це тільки не йде всупереч моїм бізнес-інтересам. Наглядач Гопкінс розповів мені, чого ви сюди приперлися, і я навмисне змусив вас тут чекати, тому що тільки такі кретини, як ви, могли подумати, що я можу мати стосунок до цього безглуздо жорстокого розбійницького нападу на ту забігайлівку, хоча це, очевидно, справа рук тих чорномазих. Але оскільки ви сподобалися Мікі-молодшому, я приділю вам п’ять хвилин свого часу. А ну, ходи до татка, bubeleh![14]

Ґаллодет зітхнув. Коен опустився на коліна, взяв зубами собаче печиво. Пес підбіг до нього, махаючи хвостиком, взяв печиво, поцілував Мікі. Коен обійняв тварину, і Мікі-молодший завищав від радості. У вікно камери Ед помітив людську фігуру в подвір’ї: це був Дейві Ґолдман, бухгалтер Мікі, який і сам загримів за ґрати через махінації з податками.

Ґолдман пройшов повз.

— Мікі, — промовив