Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой
— У вас піджак зібганий і пахне парфумами.
— Помиляєтеся. Просто дівка на одну ніч.
— Який ви…
— Ні, в мене рідко таке буває. Гаразд, повернімося до справи, міс Брекен. Розкажіть-но мені про Пірса Петчетта і його бізнес.
— Це між нами?
— Так, між нами.
Лінн затягнулася, випустила хмару диму, зробила ковток зі склянки.
— Що ж, навіть якщо не брати до уваги того, що Пірс зробив для мене особисто, — він неймовірна людина, якій більше би пасувала епоха Відродження. Має вчений ступінь із хімії, знається на дзюдо і дуже дбає про своє тіло. Любить оточувати себе красивими жінками. Його шлюб розвалився, одна з дочок померла зовсім маленькою. Зі своїми дівчатами він завжди чесний, прекрасно до нас ставиться і допускає до нас лише заможних та пристойних чоловіків. Так званий комплекс рятівника. Пірс любить вродливих жінок. Йому подобається нас використовувати й робити на нас гроші, але тут не тільки це — більшою мірою це й щирі почуття. У день нашого знайомства я розповіла Пірсу, що мою молодшу сестричку збив насмерть п’яний водій. І він тоді заплакав, по-справжньому заплакав. Що стосується бізнесу — він дуже жорстокий, і так — він сутенер. Але разом із цим — він добра людина.
Схоже, вона казала правду.
— Що ви іще знайте про бізнес-інтереси Петчетта?
— Нічого незаконного. Фінансує фільми, консультує своїх колишніх співробітниць.
— А як щодо порно?
— О Боже, лише не Пірс. Йому подобається кохатися, але не дивитися.
— А продавати?
— І продавати також.
А тут Бад насторожився — занадто все гладенько складалося. А між тим оченята у Петчетта заблищали, коли він почув про порнографію.
— Знаєте, мені починає здаватися, що ви мені навішуєте локшину на вуха. Щось тут не клеїться. Припустімо, я повірю у гарне ставлення сутенера до своїх проституток, але ви зображуєте його просто-таки довбаним Ісусом. А ну, розкажіть-но, що там у Петчетта за «студія»?
— А якщо я не хочу про це говорити? — відповіла Лінн, погасивши сигарету.
— А якщо я вас із Петчеттом здам на хрін у Відділ моралі?
— На думку Пірса, ви в цій справі розбираєтеся із якимись особистими демонами, — похитала головою жінка, — так що у ваших інтересах викреслити його зі списку підозрюваних, а про інші його справи — ані пари з вуст. Він вважає, що якщо ви його здасте — це буде несамовита дурниця.
— «Дурниця» — це моє друге ім’я. А що ще вважає Петчетт?
— Чекає, коли ви заговорите про гроші.
— Здирництво — не мій стиль.
— Чому тоді…
— Чорт забирай, а може, мені просто цікаво?
— Гаразд. Вам відоме ім’я Террі Лакса?
— Звичайно, має в Малібу санаторій, де відлежуються всякі наркомани та алкаші. Гнилий наскрізь.
— І те й інше абсолютно справедливо. А ще — він пластичний хірург.
— Він зробив Петчеттові пластичну операцію, так? Неможливо ж у його віці мати такий молодий вигляд.
— Про це мені нічого не відомо. Але точно знаю, що це Террі Лакс створює дівчат для студії Пірса. У нас є Ева і Кейт, Ріта і Бетті. Тобто Ґарднер, Гепберн, Гейворт та Ґрейбл. Пірс підбирає дівчат, схожих на кінозірок, а Террі за допомогою пластичної хірургії робить їх ідеально схожими на них. Можете вважати їх наложницями Пірса. Вони сплять із ним та з обраними клієнтами — його бізнес-партнерами. Збочення? Можливо. Але Пірс дбає про кошти своїх дівчат, допомагає їм вигідно інвестувати. Вони працюють на нього до тридцяти років — без винятків. Він не дозволяє дівчатам вживати наркотики і ніколи їх не ображає, а особисто я перед ним у неоплатному боргу. Ну як, ваш поліцейський розум може уявити такі суперечливості?
— Ви й справді мені описали Ісуса, матері його ковінька, Христа! — вигукнув Бад.
— Ні, містере Вайт. Просто Пірс Моргаус Петчетт.
— Це Лакс зробив вас такою схожою на Вероніку Лейк?
— Ні, я відмовилася, — відповіла Лінн, поправивши зачіску. — Пірс поважає мене за це. Мій справжній колір волосся — брюнетка, але все інше — від природи.
— Скільки вам років?
— Наступного місяця стукне тридцять, я збираюся відкрити магазин одягу. Бачите, що робить час із людьми? Якби ми познайомилися через місяць, я би уже була не повією. Я була би просто жінкою,
