Ганнібал - Томас Харріс

— Я бачив вас на стрільбищах у Куантіко, агенте Старлінг, — сказав він. — Я й сам дійшов до чвертьфіналу серед приставів. Протру ваш сорок п’ятий перед тим, як ми його здамо.

— Дякую, приставе.

Вона вже сіла в машину, а пристав усе не йшов. Він щось сказав крізь ревіння «мустанга». Старлінг опустила шибку, і він повторив:

— Мені дуже прикро, що з вами це сталося.

— Дякую, сер. Вельми вдячна за ваші слова.

Біля виїзду з гаража чатувала автівка телевізійників, що поїхали за Старлінг навздогін. Вона натиснула на газ, щоб відірватися, й отримала штраф за перевищення швидкості за три квартали від Будівлі Гувера. Фотографи робили знімки, поки патрульний округу Колумбія виписував квитанцію.

Заступник директора Нунан сидів після закінчення зборів за своїм столом і потирав плями, що лишилися на переніссі від окулярів.

Той факт, що вони позбулися Старлінг, не дуже його гнітив — він вважав, що жінкам притаманна емоційність, яка не дуже доречна в Бюро. Але йому було боляче дивитися, як обійшлися з Джеком Кроуфордом. Джек був одним зі «старих добрих хлопців». Може, Джека просто засліпила дівчина, ця Старлінг, таке трапляється — дружина в Джека померла, і все таке. Якось Нунан цілий тиждень не міг відвести очей від привабливої стенографістки, і довелося її позбутися, поки вона не довела його до гріха.

Нунан надів окуляри й спустився ліфтом у бібліотеку. Він знайшов Джека Кроуфорда в читальному залі, той сидів у кріслі, похиливши голову до стіни. Спершу Нунан вирішив, що Джек спить. Обличчя Кроуфорда було сірим і спітнілим. Він розплющив очі й зробив судомний вдих.

— Джеку?

Нунан поплескав його по плечу, потім торкнувся мокрого, холодного обличчя. Бібліотекою прокотився гучний голос Нунана:

— Агов, бібліотекарю! Кличте лікарів!

Кроуфорда відправили до медпункту ФБР, а потім у реанімацію кардіологічного відділення Меморіальної лікарні Джефферсона.

Розділ 73

Кращої прес-конференції Крендлерові було годі чекати.

На дев’яносту річницю ФБР новинарям організували екскурсію в новий центр управління в кризових ситуаціях. Телевізійники сповна скористалися цим рідкісним доступом у Будівлю Гувера, C-SPAN наживо транслювала повний виступ колишнього президента Буша, а також директора ФБР. CNN передавала уривки промов, а мережеві телеканали робили репортажі для вечірніх новин. Коли почесні гості один за одним зійшли з трибуни, настала хвилина слави для Крендлера. Молодий Каскад, який стояв біля сцени, поставив питання:

— Містере Крендлер, чи правда, що спеціального агента Кларіс Старлінг усунуто від розслідування у справі Ганнібала Лектера?

— Гадаю, ще зарано, та й несправедливо стосовно агента коментувати таку інформацію, принаймні наразі. Скажу просто, що справою доктора Лектера опікується управління Генпрокурора. Поки що жодних обвинувачень нікому не висунуто.

Сіененівці також відчули, що повіяло скандалом:

— Містере Крендлер, італійські ЗМІ твердять, що доктор Лектер міг незаконно отримати інформацію з урядового джерела про те, що йому варто тікати. Чи не в цьому причина усунення від справ спеціального агента Старлінг? Чи не тому до розслідування долучилося управління Генерального прокурора замість внутрішньої комісії з професійної відповідальності?

— Я не можу коментувати подібні новини з-за кордону, Джеффе. Але можу сказати, що Управління розслідує обвинувачення, які поки що не є обґрунтовані чи доведені. Ми несемо відповідальність як перед нашими співробітниками, так і перед зарубіжними друзями, — сказав Крендлер, здіймаючи вгору палець, як це колись робив Кеннеді. — Справа Ганнібала Лектера перебуває в надійних руках, і це не тільки руки Пола Крендлера, а й експертів з усіх сфер діяльності ФБР та міністерства юстиції. Наразі ми керуємо одним проектом, про подробиці якого ви дізнаєтеся вже тоді, як він принесе плоди.

Німецький лобіст, домовласник доктора Лектера, устаткував будинок велетенським телевізором фірми «Ґрюндіґ» і, намагаючись вписати його в інтер’єр, поставив на ультрамодернову телевізійну шафу бронзову статуетку Леди й Лебедя.

Доктор Лектер дивився фільм під назвою «Коротка історія часу» про великого астрофізика Стівена Гокінга та його працю. Він уже багато разів його бачив. Зараз розпочалась улюблена частина про чашку, що падає зі стола й розбивається об підлогу.

Гокінг, скрутившись у візку, говорив своїм комп’ютерним голосом: «Звідки походить різниця між минулим і майбутнім? Закони науки не розрізняють минулого і майбутнього. Але в повсякденному житті відмінність дуже відчутна. Наприклад, ви можете спостерігати, як зі стола падає чашка з чаєм і розбивається на друзки об підлогу. Але ви ніколи не побачите, як уламки чашки збираються докупи й вона стрибає назад на стіл».

Фільм показує кадри, прокручені в зворотному напрямку, і чашка ціла й неушкоджена опиняється на столі. Гокінг продовжує: «Збільшення безладу та ентропії — ось чим минуле відрізняється від майбутнього, і це дає напрямок часу».

Доктор Лектер дуже захоплювався роботою Гокінга й ретельно слідкував за його доробком у професійних математичних виданнях. Він знав, що Гокінг колись вважав, що всесвіт припинить розширюватися й почне скорочуватися, а ентропія піде зворотним шляхом. Пізніше Гокінг заявив, що помилявся.

Лектер був досить обізнаний у сфері вищої математики, але Стівен Гокінг узагалі належить до іншої площини, ніж решта смертних. Лектер роками крутив цю задачу, дуже хотів, аби Гокінг був правий у своєму першому твердженні, що всесвіт припинить розширюватися, що ентропія піде навспак, що з’їдена Міша знов повернеться до життя.

Час. Доктор Лектер зупинив відеозапис і ввімкнув новини.

Список подій за участі ФБР, на які запрошують телевізійників і новинарів, щодня оновлюється на публічному сайті ФБР. Доктор Лектер щодня відвідував цю веб-сторінку, аби пересвідчитися, що серед знімків десяти найнебезпечніших злочинців у розшуку й досі висить його стара фотографія. Так він заздалегідь дізнався про ювілей ФБР і час, коли мали транслювати репортаж. Він сидів у великому кріслі в домашньому піджаку й аскоті та дивився, як бреше Крендлер. Він стежив за Крендлером з-під примружених повік, тримаючи біля носа бокал для бренді з вузькою шийкою і легенько збовтуючи вміст. Він не бачив цього блідого обличчя відтоді, як Крендлер стояв перед його кліткою в Мемфісі сім років тому, незадовго до втечі.

У місцевих новинах з Вашингтона він побачив, як Старлінг отримує штраф за порушення правил дорожнього руху, як у віконце її «мустанга» тичуться мікрофони. Тепер телевізійні новини твердили, що Старлінг «звинувачують у порушенні режиму секретності США» у справі Лектера.

Побачивши Старлінг, доктор Лектер широко розчахнув свої бордові очі, і в глибині зіниць навколо її образу затанцювали іскри. Ще довго після того, як вона зникла з екрана, він утримував у пам’яті її подобу, цілісну й бездоганну,