Мовчання ягнят - Томас Харріс

Містер Ґамб щойно вимив волосся та обгорнув рушник навколо голови. Він понишпорив по простирадлу, намацав пульт від відеомагнітофона й натиснув кнопку «пуск».

Він змонтував собі передачу з двох уривків відеозаписів, які скопіював на одну плівку. Він передивлявся її щодня під час своїх важливих приготувань і обов’язково дивився її незадовго перед тим, як знімати шкіру.

Перший уривок було взято з «Мувітон-ньюз», чорно-білої зернистої кінохроніки від 1948 року. То був чвертьфінал Міс Сакраменто, перший крок довгою дорогою до коронації Міс Америки в Атлантик-Сіті.

Показували конкурс купальників, і всі дівчата несли в руках квіти, наближаючись вервечкою до сходів і виходячи на сцену.

Пудель містера Ґамба вже багаторазово переживав цю процедуру і, зачувши музику, примружив очі, бо знав, що зараз його почнуть тискати.

Учасниці конкурсу краси були вдягнені в стилі Другої світової війни. На них були купальники від Роуз Марі Рід[178], і деякі обличчя навіть видавалися гарненькими. Ніжки також мали приємні обриси, деякі, але м’язам бракувало пружності, а шкіра трохи провисала на колінах.

Ґамб стиснув пуделя.

– Золотце, ось вона йде, осьвонайде осьвонайде!

І ось вона йшла, наближалася до сходів у білому купальнику, дарувала сліпучу усмішку молодикові, який допомагав їй здійматися сходами, а тоді швидко йшла далі на високих підборах, і камера стежила за її стегнами: Матуся. То була Матуся.

Містеру Ґамбу не довелося тиснути кнопку перемотки на дистанційному пульті – він зробив це, поки копіював відеозапис. У зворотному порядку вона пройшлася назад спиною, позадкувала сходами, забравши в молодика свою усмішку, відійшла назад проходом, а потім – знов уперед, назад і вперед, назад і вперед.

Коли вона всміхалася молодикові, Ґамб також усміхався.

Був іще один момент, коли вона стояла серед учасниць, але зображення постійно розпливалося на стоп-кадрі. Краще просто прокрутити на нормальній швидкості та поглянути на неї хоч краєм ока. Матуся разом з іншими дівчатами вітає переможниць.

Наступний уривок він записав із кабельного телебачення в одному чиказькому мотелі – довелося бігти в магазин по відеомагнітофон і лишатися ще на одну ніч, щоб потрапити на передачу. То був поставлений на повтор ролик, який пізно вночі крутили по дешевих кабельних каналах як тло для секс-оголошень, що виповзали знизу на екран. Такі ролики роблять із другосортного кіно, з доволі невинних пікантних картин сорокових і п’ятдесятих, і там був волейбольний матч у таборі нудистів, а також найменш відверті уривки з порно тридцятих років, де чоловіки-актори мали накладні носи та не знімали шкарпеток. Музичний супровід був абсолютно довільним. Наразі грала пісня «Погляд кохання»[179], геть не в лад з енергійними рухами відеоряду.

Містер Ґамб нічого не міг поробити з оголошеннями, що виповзали на екран. Доводилося з ними миритися.

Ось він, басейн просто неба – десь у Каліфорнії, судячи з рослинності. Пристойні шезлонги, все на стиль п’ятдесятих. Купання голяка, граційні дівчата. Імовірно, що декілька з них устигли знятися в одному-двох малобюджетних фільмах. Жваво підстрибуючи, вони вилазили з басейну й бігли, набагато швидше за музику, до драбини водяної гірки, здіймалися й – у-і-і-і! – котилися вниз. Груди підскакували, коли дівчата пірнали у воду, сміючись, випроставши ноги – шубовсть!

Ось і Матуся. Ось вона вибирається з басейну за дівчиною з кучерявим волоссям. Її обличчя частково затуляє плазуюча реклама секс-бутіку «Синдерелла», але тоді Матуся з’являється знов, біжить геть, ось вона піднімається драбиною, уся така мокра й блискуча, дивовижно повногруда й пластична, з маленьким шрамом від кесаревого, з’їжджає вниз гіркою – у-і-і-і! Така гарна, і навіть попри те, що містер Ґамб не бачив її обличчя, він серцем відчував, що то його Матуся, яка знялася в цьому кіно вже після того, як він бачив її востаннє у своєму житті. Звісно, крім усіх тих уявних випадків.

Раптом відеоряд переключився на рекламний ролик вібраторів та надувних ляльок і різко обірвався.

Собачка примружила очі за дві секунди до того, як містер Ґамб зчавив її в обіймах.

– Ой, Золотце. Ходи до мамці. Матуся буде такою гарною.

Стільки роботи, стільки роботи, стільки роботи, щоб на завтра все було готово.

Містер Ґамб ніколи не чув його з кухні, навіть якщо воно кричало на повний голос, і слава Богу. Але він чув його на сходах, коли спускався в підвал. Він сподівався, що воно засне й не буде кричати. Пудель, якого він ніс під пахвою, загарчав на звуки з ями.

– Тобі таке не личить, – промовив він у шерсть на потилиці собачки.

До кімнати з льохом ведуть двері ліворуч від сходів. Він навіть на них не глянув, навіть не став прислухатися до слів, що лунали з ями, – з його точки зору, вони не мали нічого спільного з англійською мовою.

Містер Ґамб одразу пішов у робочу кімнату, опустив пуделя й увімкнув світло. Кілька молей затріпотіли крильцями й кинулися без жодної для себе шкоди на дротяну сітку, що затягувала світильники на стелі.

У робочій кімнаті містер Ґамб був дуже скрупульозним. Він завжди намішував свіжі розчини в неіржавкій посудині й ніколи – в алюмінієвій.

Він навчився готувати все завчасно. Працюючи, він сам себе напучував: треба бути послідовним, треба бути точним, треба бути спритним, бо завдання надскладне.

Людська шкіра дуже важка, становить від шістнадцяти до вісімнадцяти відсотків загальної ваги тіла, та ще й слизька. З цілою шкірою важко вправлятися й легко впустити, поки вона ще мокра. Час також має велике значення: шкіра починає зсідатися, щойно її зняли, особливо з молодих людей, а вона в них, до того ж, найщільніша.

Та ще й не забуваймо про той факт, що шкіра не зовсім еластична, навіть у молодих. Якщо її розтягти, вона ніколи не повернеться до колишніх пропорцій. Зробиш ідеально гладенький шов, а потім надто сильно напнеш шкіру на шовному валку, і вона розтягнеться й візьметься зморшками. Можеш потім усі очі виплакати над машинкою, та від цього жодна зморшка не зникне. Окрім того, існують лінії Лангера[180], і краще не забувати, як і де вони пролягають. Шкіра нерівномірно розтягується в різних напрямках, утворюються клубки колагену, і волокнини рвуться – якщо неправильно напнути, то отримаєш рубці.

З екологічними матеріалами взагалі неможливо працювати. Тут містер Ґамб провів чимало дослідів і зазнав чимало невдач, які щоразу розбивали йому серце, поки все не вийшло так, як слід.

Зрештою він збагнув, що старі методи – найкращі. Процедура була такою: спершу він вимочував шкіру