Дванадцять китайців і жінка - Джеймс Хедлі Чейз

одружений з Керлі Роббінс, котрій не подобалися Тейлерові уявлення про любов. Тейлер влаштовував на роботу китайців, яких Карлос нелегально постачав у країну. Саме він платив кругленьку суму за кожного нелегала, а потім перепродував їх у потогінні заклади, різні гадючники, розкидані по всьому узбережжю. Керлі знала про усе це. Тож із такими знаннями було дуже небезпечно відпускати її у вільне плавання. Тому Тейлер прилаштував Керлі на роботу до Найтінґейла, котрий вряди-годи виконував Карлосові «особливі» доручення. Вона отримувала непогані гроші, майже нічого не роблячи, а Найтінґейл за нею приглядав. Ти прагнула розлучитися з Лідлером, щоб вийти за Тейлера. Тим часом Тейлер ніколи не казав тобі, що одружений, але й ти не могла віднайти свого Лідлера. Одного дня ви припливли на яхті в Кі-Вест та, щоб розважитися, зайшли у місцеве казино. І в Нуленові ти впізнала свого давно зниклого чоловіка. Оце несподіванка, чи не так?

Глорія закусила губу.

— Думаєш, ти дуже тямущий, еге ж?

— Нулен, чи Лідлер — це як тобі більше подобається — не дуже вдало управляв своїм казино, тож він не був проти дати тобі розлучення за щедрі відступні. А ти не проти йому ці гроші відвалити, але Тейлер категорично заперечував. Виникло безвихідне становище. Самим Тейлором ти не надто переймалась, але тебе вельми цікавили його гроші. А цей чолов'яга явно в них купався. Ти хотіла впевненості, що ці гроші завжди будуть у тебе, а єдиний спосіб отримати їх назавжди — вийти за нього заміж. ФБР накопало вже вдосталь про це і про те, як, живучи з Тейлером, ти плуталася ще й із якимось китайцем. Ви намагалися це приховати, але не дуже вдало. Той чинк працював на Карлоса. Кілька місяців тому він безслідно зник. Можливо, про твої фіглі-міглі стало якимось чином відомо Тейлерові, й він підплатив Карлосу. Не знаю достеменно, але так чи інакше, китаєць зник. То що ж із ним сталося, крихітко?

Глорія почала плакати.

Феннер тим часом продовжував:

— Заспокойся — можливо, тобі до цього й байдуже. І тут несподівано з'явилася твоя загадкова сестра. Вона прагнула зустрітися з тобою. Дивно, але на неї в поліції нічого не було. Там не могли копнути далі твого опереткового минулого. Скидається на те, що твоя сестра була кращою дівчинкою, ніж ти, і трималася подалі від різних пустощів. Чому вона прийшла до мене; звідкіля знала про китайців, Нулена й Карлоса — поки що не можу пояснити. Колись я й до цього доберусь, але тепер мене хвилює інше. Саме твоя сестра змусила мене прибути сюди.

Отож, зараз ситуація виглядає так: Нулен боїться Карлоса і Тейлера, й тепер я розумію, чому. Він не хоче, аби хтось дізнався, що він — Лідлер, і даю голову на відсіч, що ти про це сказала Тейлеру; якщо й ні, то Нулен у такому впевнений. Ви з Тейлером не надто добре ладнаєте, а постійно сваритеся. Можливо, врешті-решт ти дізналася, що він одружений, і спробувала його застрелити. Злякавшись, прибігла до мене. Я сподобався, а оскільки тобі треба до когось прихилитися, то після невдалої спроби вбити Тейлера ти прибула в готель до мене. Але тобі не вдалося застрелили Тейлера, й тому він чекав на тебе в машині, припаркованій біля яхти. Спочатку ледь не прикінчив мене, а потім спробував пристрелити й тебе. Питається: чому він це робить? Бо знає, що ти забрала з яхти дещо цінне — після того, як начебто вбила його. Я правий?

Сльози Глорії раптово висохли.

— І це все, що ти знаєш? — запитала.

Феннер пересмикнув плечима.

— А хіба цього мало?

Глорія не відповіла нічого.

— Із тобою Тейлер зазнав повної поразки. Разом ми зможемо дістати його. Я маю намір покінчити з Карлосом та його бандою, а Тейлер піде на дно разом з ними. То як тобі таке?

Глорія відповіла:

— Треба подумати. А тепер іди — мені потрібно як слід усе обміркувати.

Феннер підвівся.

— Чекатиму в сусідній кімнаті, але думай швидше, — додав, але, вже підійшовши до дверей, зупинився. — Що для тебе значила сестра?

Глорія розплющила очі ширше.

— Нічого. Я її ненавиділа. Вона була посередня, обмежена і постійно створювала мені проблеми.

Феннер звів брови.

— Я не вірю багато чому з твоїх слів, — зауважив. — Але, можливо, це й правда. Тобі ж її не шкода, так?

— А чого б то я мала її шкодувати? — визнала Глорія без тіні жалю. — Вона отримала те, на що заслуговувала.

Феннер задумливо стояв коло дверей. Потім повільно просказав:

— А ти подала мені ідею. Ви ж із Тейлером були у Нью-Йорку в момент її смерті. І ви зі сестрою такі схожі. Припустимо, що Тейлер «запав» на неї. І, скажімо, заманив твою сестру до себе та випробував на ній свої штучки. Хтось таки відхльостав її перед тим, як вона прийшла до мене. А що, як ти застала їх разом і, розлютившись, із ревнощів убила її? І, скажімо, Тейлер найняв тих двох кубинців, щоб вони позбулися тіла, розчленувавши його. Адже то були його хлопці?

Глорія відмахнулася від детектива:

— Ах, облиш. Ти думаєш про мене ще гірше, ніж я того заслуговую.

Утім, Феннера вже цілком захопила ця версія. Він знову повернувся в кімнату.

— Хіба ж не було саме так? — запитав. — Скажи: це ти вбила Мерієн Дейлі?

Глорія розреготалася йому в обличчя.

— Ні, не я. Звісно ж, що ні!

Феннер почухав потилицю. І мовив:

— Так, справді. Мабуть, усе було не зовсім так. Це не пояснює її дивакуватої поведінки і появи китайця в моїй конторі. Та в цьому щось є...

Кілька хвилин він мовчки дивився на Глорію, потім вийшов з кімнати, полишивши її відточувати кігтики об стегна обтягнені шовком.

Попрямував до вітальні. Його охопило незрозуміле збудження — так, наче розгадка була вже близько. Підійшовши до бару, налив собі випити.

Одразу ж наче з-під землі з'явився Баґсі.

— Може, і мені наллєш? — з надією запитав.

Феннер заохочувально кивнув.

— Хлюпни собі сам, — мовив, сідаючи на диван.

Баґсі щедро налив собі віскі й стояв, із задоволенням споглядаючи склянку.

Потім зробив добрячий ковток і смачно облизав губи.

Феннер зирнув на нього, однак промовчав.

Баґсі занепокоєно глянув, а потім обережно спитав:

— Щось з нею не те, правда ж?

— Не те що? — механічно перепитав