Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак
Надіша, слухаючи розмову дівчат, наблизилася до Агіаса.
– Що сталося в таверні, Агіас? Що зробив Дітар?
Кілька митей Агіас мовчав, обмірковувавши відповідь.
– Не зробив. Дітар – чернець, Надіша. І в той же час – не зовсім. Я, кантрі ченці та Авраал, ми вчили Дітара благородству та в той же час – ставити інтереси Братства і місії найвище. Зараз саме існування Братства знаходиться під загрозою, і Дітар це усвідомлює. І йому доводиться приймати важкі рішення вмить, а це вимагає багато сил, якіх йому так бракує. В таверні, селяни знали те, що нам було життєво важливо дізнатися. Ось і довелося б йому самому застосувати те, чого його навчили – як швидко дізнаватися відомості у будь-якої людини. Чого б це не було варто. Просто Іріда його випередила. Коли б не вона, це довелося б зробити йому.
– Ось він – вхід, що відкрився, в ущелину! – Мова Агіаса була перервана вигуком Легези, але тут же через покриті кущами і невеликими деревами брили, пролунав гучний сигнал до атаки. Два бійці, що йшли попереду, впали під градом стріл і каменів. Десятки людей вискакували із засідки, стріляли з луків, кидали каміння і знову ховалися в тріщинах.
– Це Гільдія торговців. – Підтвердив свою здогадку Дітар.
Ченці миттю розсипалися, ховаючись за деревами. Воїни Легези були не так розторопні, і ще один з них впав, вражений стрілою в око.
– В атаку, зміїне плем'я! – Легеза, пригнувшись та ухиляючись від каменів, побіг вперед. – Жінки! Прикривайте тил!
Повторювати йому не знадобилося: стріли Надіши тут же полетіли в ціль. Під їх прикриттям, воїни в кілька стрибків, без втрат здолали більше половини відстані. До засідки було рукою подати. Тепер вже один за іншим гинули селяни, кожного, хто висовувався зі свого укриття, вражала стріла Надіши, ніж ченця, або метальний дротик "стерв'ятника".
– Візьмемо кілька живими. – Агіас вправно збив торговців з ніг ударом кулака. – Вони покажуть нам шлях далі.
Весь бій зайняв не більше п'яти хвилин. Нападаючі не могли протистояти досвідченим воїнам, але билися відчайдушно. Якщо ченці майже не випробовували ненависті до торговців, то людей Легези зупинити було не просто – вони жадали помститися за смерть своїх найманців. Врятувати вдалося тільки трьох. Ті, зацьковано дивилися на ченців спідлоба з ненавистю і страхом.
– Я більше не дозволю піддавати людей тортурам. – Дітар рішуче і твердо встав між полоненими і Легезою. – Досить, ми і так заподіяли їм болі. Пора виправляти зло. Ми самі знайдемо дорогу. Вперед.
Знизавши плечима і давши знак взяти з собою селян, Легеза пішов за Дітаром. Тарсіша з вдячністю подивилася на коханого, розуміючи, як сильно благородство бореться в його душі з бажанням швидше виконати місію. Лише краєм ока вона помітила, як Іріда, проходячи повз пораненого ворога, блискавично встромила йому кинджал в шию і пішла далі. Помітивши погляд циганки, жінка криво посміхнулася і сказала в півголоса:
– Йому все одно подихати – лише зробила йому милість і… принесла собі задоволення.
– Вперед, вперед! Досить возитися з бранцями і з'ясовувати стосунки! Треба наздогнати інших! – Агіас, як завжди вчасно розрядив обстановку. Він явно пишався Дітаром.
Далі загін просувався без перешкод і незабаром вийшов до невеликої долини.
– Прекрасне місце, щоб зустріти старість. – Легеза повеселішав. – О-он наші втікачі! Значить, поруч і наша мета!
Натовп Гільдії зібрався біля невеликої садиби, посеред порослої рідкісними деревами долини. Оточена ланцюгом скель місцевість, була чудово пристосована для життя: вдалині виднівся невеликий водоспад, земля була родюча.
– Зрозуміло, чому вони так хотіли сюди потрапити. – Мріадр озирнувся навколо. – Тут можна жити і не залежати ні від царів, ні від податків, ні від… нас.
Очевидно, останні захисники загинули або потрапили в полон, оскільки ніхто з озброєних чоловіків не вийшов назустріч загону. Взявши селян в півкільце, воїни зупинилися.
– Дозвольте мені пояснити їм, що нас цікавить. – Виступив вперед Агіас.
– Поясни їм також, що їх чекає, якщо ми не отримаємо те, що шукаємо. – Додав Легеза, переставши сміятися. – Іріда явно хоче відплатити за старі образи. Іріда!
Всі обернулися на його викрик. Іріда лежала прямо посеред стежки позаду всіх, і можна було подумати, що вона умиротворено роздивляється небо. Коли б не оперення короткої стріли, що стирчала в неї у грудях. Легеза, дівчата і Мріадр кинулися до неї, а ченці, на чолі з Дітаром – до жалюгідної халупи, де вони побачили стрільця, готового випустити наступну стрілу. Люди Легези, зовсім розлютувавшись, кинулися вбивати селян усіх підряд. Лише крики командира, удари кулаків Дітара і загроза вбити всіх, змусили їх зупинитися.
– Зв'яжіть усіх їх і замкніть у цій хатині! Допитаємо їх завтра. Де стрілець?
Коли у відповідь на його питання, йому кинули під ноги людську голову, Дітар зрозумів, що похід та ціла черга боїв, вже до кінця вимотали всіх. Той, що стріляв був хлопець років двадцяти, з майже дитячим луком для полювання на птаха.
– Мріадр, вона мертва?
– Хвала творцеві, вона житиме. Іріда просто втратила свідомість від втоми і больового шоку.
Вогнище відблискувало на зосереджених обличчях: безстрашних ченців, похмурих людей Легези та задумливого – Агіаса. Останнього можна було зрозуміти – поруч сиділа любов всього його життя, і тепер ніхто їм не перешкоджав.
– Відпочиньте, сьогодні вже битви не буде. – Легеза старався жартами, якось підтримати своїх людей. – Вранці ми розкопаємо це кладовище, і селяни нам у цьому допоможуть. Вони краще за наше вміють ритися в землі. Ця фраза викликала посмішку у Дітара, і він сказав:
– Знаєш, іноді ти не виглядаєш, як безжальний вбивця. Навіть не віриться, що ти здатний на таке! Ніби світло в тобі ще не зовсім згасло і з маленької, ледве вловимої іскри, в тобі може вирости ціле сонце.
В Легези одразу змінився вираз обличчя. Чоловік нахмурив брови і кинув різко:
– Спочатку я і сам не вірив. Іноді, вбивши одного, здається, що в мені з'являється щось схоже з докором совісті. Потім я йду і вбиваю ще парочку, щоб йому там нудно не було. Легшає. Відразу. Я не борюся зі світлом. Його в мені немає. Схоже, серед нас лише ти ще прагнеш до світла. І терпиш через це біль. – Як
