Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

Здається, це було мільйон років тому, але ти мав рацію: як тільки мені трапилася нагода ненадовго згадати минуле і знову пограти у детектива, я не міг упустити такого шансу. Мені було ніяково розпитувати офіцерів за спиною у Еда і Престона, але, знову ж таки, ти не помилявся: по-перше, у тому, щоби взяти на посаду начальника Відділу внутрішніх розслідувань когось з-поза відділу, а по-друге — у тому, аби обрати колишнього поліцейського на кшталт Еда, який без сумнівів зміг вивідати інформацію у своїх колег. Чорт забирай, Білле, ми обидва любимо Еда. І мене шалено тішить те, що за результатами перевірки я можу повідомити лише добрі новини.

Я розмовляв із багатьма детективами та офіцерами. Є в їхніх відгуках одна спільна річ: усі вони дуже поважають Еда Екслі. Деякі офіцери вважають розстріл, який він влаштував підозрюваним у бійні в «Нічній сові», неприйнятним, але погоджуються, що це був сміливий вчинок. Узагалі, виникає враження, що цим Ед абсолютно знищив свій імідж стукача й поганця, який прилип до нього після того, як він погодився давати свідчення проти своїх колег у справі «Кривавого Різдва». Багатьох обурило його стрімке підвищення у званні, але своєю завзятою працею він довів, що гідний цього підвищення: за п’ять років хлопцеві довелося покерувати сімома відділами, встановити безліч корисних контактів і заслужити повну й безумовну повагу усіх без винятку своїх підлеглих. Твоє головне побоювання, що він не зможе стати для офіцерів «своїм хлопцем», радше не справдилося. Ходять чутки, що на початку 1958 року Ед повинен посісти місце керівника Відділу внутрішніх розслідувань, і загальна думка така, що це призначення пасує йому якнайкраще. На мою думку, Едова репутація суворого, але справедливого керівника може вгамувати працівників із навіть найнеспокійнішими характерами.

Відомо також, що Ед склав іспит на звання інспектора і тепер перший у черзі на підвищення. Але тут треба трохи розібратися. Враховуючи, що Тад Ґрін протягом найближчих кількох років має намір піти у відставку, Ед міг би претендувати на його посаду. Але більшість офіцерів, з якими я спілкувався стосовно цього, вважає, що Дадлі — старший та досвідченіший — має набагато потужніші лідерські якості і тому більше гідний цієї посади.

Ось іще кілька особистих спостережень. (1) Ед уже протягом кількох років перебуває в інтимних стосунках із Інес Сото, однак я впевнений, що він ніколи і нізащо не порушить статут і жити з нею не збирається. Інес — чудова дівчина, між іншим. Вона дуже потоваришувала із Престоном, з Реєм Дітерлінґом і зі мною також. Працює вона у Відділі зв’язків із громадськістю й виконує свою роботу просто блискуче. Яка, взагалі, різниця, чи вона мексиканка? (2) Я спілкувався щодо Еда із сержантами Фіском та Клекнером із Відділу внутрішніх розслідувань — обидва вони працювали під його керівництвом у Відділі пограбувань, вважають його своїм героєм та в захваті від того, що він знову може стати їх начальником. (3) Як той, хто знає Еда Екслі з його дитинства та як колишній поліцейський, відповідально заявляю: він настільки ж розумний та меткий, як і його батько, і якщо ти даси йому розкритися, то він розв’яже більше справ, ніж будь-який інший детектив за всю історію лос-анджелеської поліції. Крім того, я закладаюся, що він давно нас уже розкусив і про твою перевірку йому чудово відомо: у всіх хороших копів всюди є свої люди.

На закінчення хочу попросити тебе про одну послугу. Я подумую написати мемуари про свою службу в поліції. Чи не міг би ти позичити мені на деякий час матеріали у справі Лорена Атертона? Тільки, будь ласка, не кажи про це Престону та Едові — не хочу, аби вони думали, що я, ставши старим пердуном, раптом зазнався.

Сподіваюся, інформація, яку мені вдалося дістати, стане тобі в пригоді. Передавай мої Хелен мої найкращі побажання, і спасибі за те, що дав мені знову відчути себе поліцейським.

Щиро твій,

Арт Де Спейн

БЮЛЕТЕНЬ СЛУЖБОВИХ ПЕРЕМІЩЕНЬ УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ЛОС-АНДЖЕЛЕСА

1. Офіцер Венделл А. Уайт — із Відділу вбивств до Відділу детективів відділку «Голлівуд» (після отримання звання сержанта). Набуває чинності 2/1/58.

2. Сержант Джек Вінсеннс — із Підрозділу нагляду до патрульного загону відділку «Вілшир». Набуває чинності після звільнення відповідної вакансії, але не пізніше 15/3/58.

3. Капітан Едмунд Дж. Екслі — на постійну посаду керівника Відділу внутрішніх розслідувань. Набуває чинності 2/1/58.

Частина третя

Відділ внутрішніх розслідувань

Розділ 42

У «Тихому океані» царювала новорічна метушня: звідусюди звисав серпантин, під стелею прикріпили величезний знак «1958», з якого осипалися блискітки. Ед розташувався у своїй улюбленій кабінці: з видом на зал, напроти дзеркала, у якому можна було побачити своє відображення. Він позирнув на годинник — 15:24, 2 січня 1958 року. І наплювати, що Боб Ґаллодет запізнюється — такий приємний момент не гріх і затягнути.

Через годину мала розпочатися церемонія: капітан Е. Дж. Екслі дістане нарешті постійну посаду — керівника Відділу внутрішніх розслідувань. Ґаллодет розповів уже про результати незалежної перевірки: у окружного прокурора дослівно під лупою розглянули його особисте