Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

Дітар обернувся до Есіна:

– Біжи через болото, зустрінемося біля вцілілої вежі.

А потім Агіасу:

– Діставай кинджали і наздоганяй! – йшлося про одну важливу рису ченця – йому ніколи не можна проявляти страх.

Вони перестрибнули через барикаду. До берсерків було близько сотні метрів. Вони були зайняті тим, що просто добивали поранених. І навіть не звернули уваги на двох ченців, озброєних короткими списами, що бігли до них.

Есін і Дітар наближалися до берсерків, готуючись атакувати ворога. Есін зійшов з дороги і став стрибати по каменях і коріннях дерев. В Дітара в руках були два списи, один він кинув у берсерка, направив прямо в груди одному з демонів. Сила, яку Дітар вклав в цей кидок, змусила спис летіти так швидко, що берсерк не встиг ухилитися і спіймав його своїм тілом. Величезна туша впала на землю зі списом, що стирчав у грудях. Чернець продовжував бігти, відстань між ним і його метою скорочувалася. Він кинув другий спис і потрапив у горло. Здоров'як був приречений. Це був смертельний удар, від якого ворог одразу впав на землю.

Будучи вже зовсім близько, Дітар вихопив з – за спини свій меч і, відштовхнувшись від землі, заніс його над головою чергового берсерка. Інші, кинулися на зухвалих ченців, з тіл деяких стирчали стріли, але битися їм це не заважало. Слідом за ним в бій вступив Агіас з двома кинджалами. Він розумів, що в таборі зараз знаходиться Надіша і її сім'я, тому йому потрібно захистити їх. Двоє берсерків кинулися на болото, бажаючи перехопити Есіна.

Один удар і голова берсерка відокремилася від тіла, та покотилася по землі. Ще двоє отримали удари кинджалами. Чернець знав, куди завдавати ударів і робив це з особливою точністю. Кілька ударів в небезпечні точки і ворог повержений.

Берсерки ж виявилися не так прості, як думали ченці на перший погляд. Навіть смертельно поранені, вони були небезпечні, тому вбивати їх доводилося двічі. ‘’Вовкоголові’’ наближалися. Їх ставало більше, оточивши зі всіх боків ченців, вони взяли їх у кільце. Шанси на перемогу ставали значно менші.

Есін стояв майже по коліна в болоті і чекав, коли до нього наблизяться вороги. Ченцеві вдалося вибити з рук одного берсерка молот. Другий же люто накинувся на коваля. Даремно хтось рахував берсерків просто божевільними – вони були вмілими воїнами, тільки позбавленими людських почуттів. Ухиляючись від ударів, Есін прикрився, але метати молот виявилося набагато важче, і зброя ченця відлетіла в болото, а сам він впав на одне коліно. Вихопивши кинджал, він увігнав його у стегно ворога по руків'я і вистрибнув з болота.

Чернець, що навіть став ковалем, і без зброї не беззбройний! Ударом ноги, вибивши молот з рук берсерка, Есін блискавично застрибнув йому на плечі і, падаючи на сторону, скрутив тому шию, трохи не зірвав голову.

Тепер, вже навпроти нього, стояв справжній монстр. Розлючений втратою молота, витягнувший широкий зазублений ніж, ‘’вовкоголовий’’ повільно наближався до коваля. Есін приготувався до смертельної сутички. Зробив випад, щоб завдати удару ногою, але лише отримав різану рану на кісточці. Удар рукою – лезо ножа розірвало тканину на рукаві, і лише шкіряний обладунок врятував від серйозного поранення. Есін спробував захиститися, але болото позбавляло його можливості ухилятися. Тепер берсерк перейшов в атаку і залізною хваткою зупинив коваля.

Перед тим, як завдати смертельного удару ножем, берсерк поглянув йому в очі. Есін побачив перед собою обличчя монстра, що досяг найбільшого задоволення – повільно вбити супротивника.

Міха зі своїм сином підійшли до возів і побачили, що ченці б'ються з ворогами, а цигани загнані на дах останньої, з вцілілих веж. Барон розумів, що в таборі легше втримати оборону, він віддав наказ атакувати ворога і вози були прибрані.

Міланос спостерігав за боєм здалека. Він бачив дві чорні мантії, що рухалися кругом своїх ворогів немов у танці, і забирали їх життя. Він відразу зрозумів, що це і є ті самі ченці, але бачити їхні обличчя індус не міг.

– О, боги, їх лише двоє! – Вигукнув Міланос, не вірячи своїм очам. – Як їм вдалося зупинити мій загін? Це неможливо!

Індус розводив руками, озираючись на всі боки, явно не бажаючи приймати побачене за реальність. Оточені берсерками, які передчували тепер вже легку перемогу, ченці раптом стали – співати!

– Ом Намах! – Зазвучала стародавня захисна мантра.

Стоячи спиною до спини, опустивши свої мечі, вістрям вниз, звівши очі до небес, вони в одну мить, відразу з високої ноти заспівали чистими голосами пісню, слова якої вони не знали! Їх навчали цій пісні на кожному тренуванні в найважчий її момент, коли сил і сміливості вже не було і сліду. Пісня Братства тибетських ченців. Їй могли навчитися тільки ті, хто віддавав себе повністю тому, щоб стати справжнім ченцем!

Величезні звіри, які тільки і знали, що вбивати своїх ворогів, остовпіли. Вперше, вони не розуміли, що відбувається і що їм робити. Мелодія звучала в їх головах. Сила чернечих голосів паралізовувала і обеззброювала.

Цигани зупинилися на півдорозі до тих, що билися і застигли на місці від почуваного.

Есін побачив, як там, де тільки що було спрямоване на нього чорне око монстра, раптом з'явилося скривавлене вістря стріли. Трохи відвівши погляд, він побачив Надішу на краю болота, вона встигла зробити постріл за мить до того, як Агіас з Дітаром почали співати. Есін вибив зброю берсерка бічним ударом ноги з розвороту, потім загнав обидва кинджали в груди і став бити руками по обличчю. Одним ударом він розітнув здоров'якові ліву брову. Потім ще одним ударом праву, після чого зламав ніс і розбив губу. Він завдавав удару за ударом, не даючи ворогові прийти до тями.

В ченця обидва кулаки були в крові ворога, але той не помирав, тоді Есін висмикнув кинджали і перерізав йому горло.

Міланос, здавалося, перенісся думками далеко від битви. Тому, коли спів раптом закінчився, ще якийсь час всі учасники битви ще залишалися, так мовити у забутті. Всі, але не співаки! Той же прийом – короткий розгін, стрибок, і ченці вже за спинами ворогів. Ще два удари, ще дві голови, таких дорогих для Міланоса воїнів зірвалися з плечей і, кліпаючи очима, покотилися по скривавленій землі. Ченці ухилялися від ударів і просто різали ворогів, один з берсерків втратив зброю і накинувся на Дітара, став крутитися з ним по землі.

Чернець, захищаючись, бив ворога руками, а Агіас встав над ними і почав завдавати смертельних ударів по спині берсерка.