Рембо - Девід Моррелл

Навівши приціл, Рембо швидко випустив другу стрілу. Цього разу вона влучила: полум’я охопило вантажівку, пролунав вибух і майже відразу другий — рвонув бензобак. Осколками поранило декількох солдатів.

Ще одна стріла — і друга вантажівка злетіла в повітря. Рембо випустив стрілу у вертоліт, але вона пролетіла мимо й вибухнула на дорозі.

Досить.

Треба берегти стріли. Коли він убив із лука вісьмох солдатів Тая в лісі, йому довелося підповзти до кожного вбитого та витягнути стріли. Зробити це було легко — він відкрутив наконечники, і ніщо не заважало витягувати стріли з тіл.

Але тепер стріл залишалося мало. Треба бути дуже економним. Рембо відповз від краю обриву, але зупинився, побачивши, як солдати, обійшовши полум’я в полі, рухалися в напрямку до нього. А чоловік, який вів їх, — правда, з такої відстані це було важко з’ясувати, — був дуже схожий на сержанта Тая. Рембо йшов порослим травою схилом, а в небі гудів вертоліт.

РОЗДІЛ 10

Ну, що там? Вони його вбили? — запитав Мердок у зв’язківця.

Траутмен — поруч із ним були два охоронці — з нетерпінням чекав, що відповість Мердоку технік-зв’язківець.

Схоже, що ні.

Що означає «схоже»? — Мердок почервонів від злості.

Він улаштував пожежу. Убив в’єтнамського офіцера. Підірвав дві вантажівки. І… Не може бути!

Що там? Кажи!

Загальна кількість убитих уже складає сто десять чоловік.

Мердок беззвучно ворушив губами. Він повільно повернувся до відкритих дверей і подивився на порослі лісом пагорби.

Що ж це таке? Нічого не розумію. Як же так? Що там відбувається?

РОЗДІЛ 11

Тай ішов лісом. Москіти жадібно впивалися в обличчя, але йому було не до них.

Його люди, утворивши фалангу, рухалися, через густий чагарник і дослухалися до кожного звуку.

«У нього тепер залишилося мало стріл, — думав Тай. — Нам потрібно рухатися за ним по п’ятах. Після катувань і такої довгої погоні американець вимотається».

І все-таки Тай не дуже вірив собі. Тепер він уже не був таким упевненим і сміливим, як на початку погоні. Справді, навіщо він знову висунувся? Імпульс? Чи жага помсти? А може, бажання домогтися переведення?

Так. Напевно, усе це й спонукало його першим кинутися в погоню за американцем.

Жалюгідна група людей, з якими він знову відірвався від інших, змусила його відчути себе зовсім беззахисним. Але тепер уже не можна зупинятися.

Правду кажучи, істина полягала втому, що Тай ненавидів американця вже не за перше приниження, коли кілька років назад він утік, а за нове. Сьогоднішнє. Коли стріли цього проклятого американця, який убивав його солдатів у лісі, змусили його в паніці впасти на землю в пошуках укриття. Його підлеглі, напевно, глузували з нього.

За це американець відповість. Тай особисто відріже його мошонку та запхне йому в рот.

Стріла ввійшла в солдата, який ішов попереду. Її наконечник стирчав з його потилиці. Смерть з’явилася так зненацька, що вся фаланга відразу ж розсипалася, і солдати відкрили безладну стрілянину в усі боки.

Ні! Тільки не це! Знову, як сьогодні вранці, американець змушував Тая впасти на землю, але він стримав себе. Тільки не панікувати.

Він почав кричати на солдатів, штовхати й бити їх, змушуючи рухатися в напрямку лучника.

І раптом один із них потрапив у пастку. Тай заглянув у яму і побачив, що солдат пронизаний кількома гострими колами. Інші в замішанні зупинилися.

Вперед! — закричав Тай. — Або я вас усіх сам розстріляю!

Ще один солдат упав, простромлений списом.

У нього закінчилися стріли! За ним! Уперед! Він незабаром почне кидати каміння, — кричав Тай.

Автоматні постріли позаду просто розлютили Тая.

Не стріляти! Не витрачати патронів, ідіоти! Стріляти тільки в ціль!

Тай ще не закінчив фрази, а вже зрозумів, що з автомата стріляли не його солдати. Хтось засів дуже далеко позаду, у кущах. Швидше за все це американець зайшов у тил і заволодів автоматом убитого.

Солдати залягли. Тай укрився за поваленим деревом і побачив того, за ким гнався. Американець, замаскований гілками, ліанами та прилиплими до нього колючками, брудний, виглядав як демон, що раптово з’явився з-під землі. У руках автомат, націлений на Тая.

Погляди супротивників зустрілися.

Автомат не спрацював. Американець подивився на зброю, кинув її та побіг.

Але не назустріч Таю, а від нього.

Американець відступав!

Тай, збуджений цим, перестрибнув через дерево, підхопив свій автомат і відкрив вогонь.

Розстрілявши магазин, він підняв із землі інший автомат і пішов уперед, поливаючи вогнем усе на своєму шляху.

Йому стало весело. Він зареготав.

Виходить, стріли закінчилися. Тепер жбурлятиме списи та камені. Хотів постріляти з нашого автомата, але закінчилися патрони. У тебе ж є ніж.

А в мене багато патронів. От зараз випущу в тебе весь магазин, візьму твій ніж і відріжу тобі…

Тай раптом різко зупинився. Зробив крок уперед, спіткнувся, але втримався на ногах.

Дивно! Я ж був упевнений… У нього закінчилися стріли…

Тільки зараз він зрозумів, що помилявся.

Одна зі стріл стирчала з його власного живота.

Він її бачив на власні очі. І тепер відчував. Господи! Як боляче! Наче гострі леза розрізали нутрощі.

Він уже не міг зітхнути.

І наступної миті з жахом зрозумів, що це смерть.

РОЗДІЛ 12

«За мої шрами на спині та на грудях, — думав Рембо, — і за шрами в моїй душі, і за жахи, яких я не можу позбутися».

Але в нього на душі залишався ще один шрам — смерть Коу.

Почувся рокіт вертольота над лісом. Добре. «Підлітай ближче, — ніби заманював Рембо, — ще ближче». Він дістав стрілу, витягнуту з убитого. Зараз він у неї закладе вибухівку.

Заманити б вертоліт туди, де не заважають дерева, тоді б він зміг його збити.

Але варто бути обережним. На вертольоті «дракон».

Рембо вже зібрався закладати вибухівку в стрілу, як вертоліт зненацька з’явився в просвіті між деревами. Придивившись, він побачив за склом кабіни Яшина.

Яшин аж піднявся — він теж помітив Рембо.

Рембо піднявся, вирішивши, що знищить вертоліт іншим разом, і швидко помчав через чагарник. Спина напружилася в очікуванні залпу «дракона». Будь-якої секунди з неба міг метнутися вогненний стовп…

Чагарник почав рідіти. Зникала пітьма. Усе яскравіше світило сонце.

Господи, Боже мій! Невже знову галявина?

Не можна було залишатися на відкритому місці.

Різко повернувши ліворуч, Рембо помчав до дерев. Незрозуміло було, чому мовчав «дракон». У нього ж був гарний шанс. Закінчився боєзапас?

Ризикуючи, він кинув швидкий погляд вгору. Вертоліт летів