Рембо - Девід Моррелл

РОЗДІЛ 6

«Він усе одно залишить слід, — думав Тай, наливаючись злістю. — Явний, помітний слід у траві. І тоді вже його не врятують лук та стріли».

Підбігши до переверненої вантажівки, Тай зупинився відпочити. Тепер він почувався набагато впевненішим, адже навколо було стільки солдатів.

Після наказу Подовського по радіо з’явилося підкріплення. З усіх боків прибували нові й нові підрозділи. Чим більше людей убивав американець, тим більше солдати хотіли по- мститися йому. Тепер їх було вже двісті чоловік. От-от має прибути поповнення. І це не рахуючи вертольота МІ- 24 з його могутнім арсеналом.

Тай глибоко зітхнув, смакуючи ту мить, коли вони схоплять або вб’ють американця.

Під’їхали дві вантажівки із солдатами. З кабіни однієї з них вискочив капітан Він, а з кузова почали вистрибувати його підлеглі. Тай не без задоволення побачив, як на бездоганно чистій формі капітана з’явилася пляма. Цікаво, чи сподобається йому тут з усіма?

Він рушив до своїх солдатів. Удивляючись у високу траву, він помітив сліди від ніг американця — вони вели далі в ліс.

Тай ледве стримав злість, коли Він ударив його по плечу.

Ось, бачите. Тепер ми знаємо, куди він поповз помирати!

«Звичайно, — подумав Тай, — тобі легко віддавати накази. Йти по сліду доведеться ж мені».

Але тепер для Тая це було вже не так важливо. Головне — у нього нарешті з’явилася можливість відплатити американцеві за всі свої образи. Тай вийшов наперед і жестом підкликав своїх солдатів.

Але капітан Він ще раз здивував його, ударивши по плечу та промовивши:

Ні. Ти впустив свій шанс! Тепер я повинен простежити, щоб операція завершилася успішно!

Відіпхнувши Тая, Він ступив у брудну канаву, перейшов її, морщачись від відрази, і зупинився біля залишеного американцем сліду. Солдати кинулися за ним, але, не чекаючи, поки вони підійдуть, Він першим увійшов у високу траву. Через кілька секунд і капітан, і його солдати зникли з очей.

Тай з образою дивився на поле. Звичайно, коли йдеться про сліди, які можна побачити, Він видає себе за першокласного слідопита. Він завжди приходить на готове. І пожинає плоди. Чорт забирай!

РОЗДІЛ 7

Пройшовши півсотні кроків по траві та знаючи, що його вже не видно з дороги, Він почав відставати, віддаючи своїм солдатам накази:

— Вперед! Дивитися уважно! Тут можуть бути пастки!

Він ішов за всіма й перелякано озирався по боках. Повітря тут було більш вологим і важким, ніж на дорозі. Можливо, були тут і змії. І тільки широкий кривавий слід, залишений, ймовірно, важкопораненим американцем, додавав йому впевненості.

Піт заливав обличчя Віна, форма змокла під пахвами. Він усе ніяк не міг зважитися засукати рукави.

Доля, як йому здавалося, була не милостивою до нього. Так, йому вдалося уникнути участі в бойових діях під час війни. Він служив у Ханої, і бомби, що зрідка падали на місто, жодного разу не вибухали поблизу його службового приміщення або квартири. Підлеглі виконували за нього роботу, а він цілими днями катався з коханкою на човні. Думка про коханку змусила його посміхнутися. А потім прийшов новий начальник, і Віна перевели в глуху провінцію, на точку.

Ну, нічого. Якщо він зараз піймає американця, то стане героєм республіки. А це може означати, що його незабаром переведуть у Ханой.

Попереду почулися здивовані голоси, колона зупинилася, і Він, який одразу повернувся до реальності, став пробиватися вперед, щоб подивитися, у чому справа.

Що сталося? — запитав він з обуренням. — Шукайте! Він десь тут!

Але опинившись спереду, Він сам із подивом зупинився.

Калюжа крові.

Дві курки з відрубаними головами на газовому балоні. Голови з обох боків вентиля. Уся ця безглузда картина нагадувала якийсь ритуал жертвоприношення.

«Ох, уже ці селяни, — подумав Він із презирством. — До чого ж вони темні».

І тут він відчув запах газу. Потім якийсь інший запах. Що? Дим?

Полум’я із шипінням бігло справа по траві просто до нього.

Назад! — крикнув Він. Його команда пролунала не від страху за своїх підлеглих. Він хотів сказати: «Назад, ідіоти! Дайте мені дорогу!»

Він запекло розштовхував людей, відчуваючи спиною жар полум’я. Але солдати теж усе зрозуміли. Спотикаючись і падаючи, вони геть-чисто блокували стежину.

Назад! — знову закричав Він.

Полум’я добігло до балона.

Наз…

РОЗДІЛ 8

Вибух був подібний до вогняного гриба.

Тай інстинктивно відступив. На його обличчі з’явився здивований вираз. Ще секунду назад поле було зовсім тихим і спокійним. А потім раптом праворуч потраві потекла вогненна ріка, і пролунав потужний вибух у самій середині поля.

Почулися крики, постріли. Полум’я з поля рухалося до дороги.

Із трави вискочив чоловік, обійнятий вогнем. Він дико кричав, махав руками й бив себе по грудях. Зробивши два-три кроки, він перечепився, упав на коліна й повалився в канаву.

І хоча чоловік обгорів так, що його неможливо було впізнати, і лежав у канаві обличчям униз, Тай упізнав його.

Капітан Він.

У голові Тая промайнула думка: йому захотілося лаврів переможця.

РОЗДІЛ 9

Рембо лежав на краю пагорба, який здіймався над палаючим полем. Крізь дим він бачив реакцію солдатів на вибух. Деякі кинулися на допомогу своїм товаришам, інші з переляку відступали. З боку села почувся шум вертольота. Рембо з ненавистю подивився на машину, що наближалася. Той, хто був у цьому вертольоті, убив Коу. Він стиснув міцніше лук і заприсягся, що помститься за неї. Але спочатку…

Стріли, які він використовував, мали пластикові стабілізатори польоту та зазубрені, з чотирма лезами, наконечники. Але головна їх особливість була в тому, що вони — порожні всередині.

Рембо роз’єднав стрілу посередині, дістав із сагайдака пакет із пластиковою вибухівкою С-4. Зі шматка вибухівки він скрутив трубочку й засунув її у верхню частину стріли. Потім знову з’єднав дві половинки стріли. Те ж саме зробив ще з трьома стрілами.

Заклавши вибухівку, Рембо відкрутив наконечники в усіх чотирьох стріл і замінив їх на нові широкі голівки-детонатори.

Рембо вставив першу стрілу в лук і натягнув тятиву. Він прицілився в одну з вантажівок — тепер лук, стріла та ціль були для нього всім, усім світом. Більше нічого не існувало.

Стріла полетіла, і світ навколо ніби знову ожив.

Рембо не здивувався тому, що не влучив у вантажівку — було надто далеко, до того ж заважав дим. Вибух пролунав за двісті футів від цілі.