Солдати гріху - Анджей Зем'янський

– І зустріч повинна бути серед лісу? Він дав якісь орієнтири?

– Дав. X 51°11'41.41", cp 16°55'40.03".

– Ісусе Христе, що це?

– Широта і довгота.

Барський лише безсило похитав головою.

– А у вас є якийсь секстант, щоб визначитися на місці? І скільки триватимуть самі вимірювання?

– Не пересолюй. Кожен навігаційний комп'ютер також може працювати в режимі географічних широти і довготи. Не тільки в автомобілях, більшість мобільних телефонів також мають таку опцію.

Напередодні ввечері вона намагалася пояснити Марчінові, що таке система стільникового зв’язку, але, схоже, їй це не надто вдалося. Барський не міг повірити, що хтось може купити цей чудовий шпигунський пристрій, яким вони користувалися під час розмови зі спецслужбою. Вона не могла пояснити йому, як такий маленький пристрій може дзвонити в будь-яку точку світу. Він постійно запитував: "Добре, але якщо мені хтось дзвонить, а я їду потягом, як він знає, де я в даний момент?". Спочатку вона зітхала, потім почала нервово ходити по кімнаті, а потім заревіла: "Добре! Це магія! Але магія, яка, до біса, працює!". Ще через годину запитань і перегляду сотень професійних веб–сайтів в Інтернеті вона визнала, що не розуміє цього і прийняла це на віру. Однак основа цього зв'язку – ефективна і працююча система, яку можна купити за копійки в магазині. Але й ця фраза "за копійки" викликала нову дискусію. Еля не змогла відповісти на запитання: "Чому не треба чекати на встановлення телефону п’ятнадцять років?". Або "Як оператори самі можуть просити клієнтів підключити їхні телефони? Адже це особливе благо і держава має його нормувати". Вона пом'якшала, коли почула: "Навіщо людині кілька телефонів?" Вона також не змогла пояснити, як комп’ютер дізнається, де Bluetooth–гарнітура, якщо телефон знаходиться в іншій кімнаті.

– Спробуй знайти десь тут місце, щоб ти могла почекати довше.

Майхржак озирнувся по сторонах.

– О'кей. Там є якийсь з'їзд на лісову стежку, – показала рукою Потоцька.

– Ммм. Останні кілька сотень метрів я волію пройти пішки.

Попередньо вони домовилися, що Майхржак піде на зустріч сам, оскільки таємничий тип був такий обережний. Вони спілкуватимуться за допомогою телефону в притишеному режимі та текстових повідомлень, якщо це буде необхідно.

– Не виходьте з машини без потреби.

– У мене тоновані вікна. Здалеку ніхто не дізнається, скільки нас тут.

– Для певності нехай Марчін ляже на заднє сидіння.

Еля не витримала.

– А ти не пересолюєш? – звернулася вона до надінспектора, який лише знизав плечима.

– Раз той чогось боїться...

Коли він пішов, Барський ліг на задньому сидінні. Для цього у нього була інша причина. Він якось не міг удавати, що між ним і Потоцькою нічого такого не було і волів уникати погляду Елі навіть у дзеркалі. Але мовчати також не годилося.

– Слухай, ти сказала, що маєш багато подружок...

– Так. В мережі, через блоги, GG, скайп, сайти соціальних мереж.

– Боже, що ти так з тією мережею?

– Тепер ні в кого немає часу на забави в реальному часі. Ти рухаєшся вперед. Праця, причому ефективна, на відміну від ПНР, бізнес на стороні, а потрібно розвиватися. Треба багато читати, бути в курсі подій. І сама технологія. Минулого року ти купив нетбук, тобі потрібно освоїти специфіку роботи, розваг, причому вже не в квартирі чи офісі, а на ходу. Тепер потрібно буде перейти на айПед. А наступного року, хрін його знає на що... З тим, що інструкція до кожного пристрою, щоб використати його потенціал, – товстезний том. Крім того, мережа постійно змінюється. Нові технології заливають нас день у день. І багато часу на зустрічі з людьми немає, – пояснила Еля.

– Для чого ця технологія?

– Для спілкування між людьми, для роботи, для розваг.

– Чи означає це, що у вас немає справжніх друзів, тому що ви повинні бути в курсі технологій, але ця технологія дозволяє вам контактувати з іншими людьми, які також не мають часу, тому що вони повинні йти в ногу? – спробував Барський запитати Потоцьку про те, що йому ще не було зрозуміло, але дівчина тільки засміялася.

– Це дуже спрощуючи.

– А конкретніше?

– Конкретно ж, люди насправді різні. Один палить, другий п'є, третій не знає, коли вийти і нарешті залишити вас у спокої. В Інтернеті немає проблем. Хлопець може навіть мастурбувати, дивлячись на моє обличчя на моніторі, і мені все одно. Я також можу перервати контакт, коли захочу. Це свобода.

Марчін не переставав питати.

– А чоловік? Діти?

– Ти зовсім божевільний. – Однак він торкнувся чогось важливого, судячи з реакції Потоцької. – Ти маєш вирішити. Вілла, спортивна машина і розкішний відпочинок двічі на рік на краю світу, в п'ятизіркових готелях, або троє дітей у маленькій квартирі. Наявність дітей робить вас неефективними. Ти не ростеш.

– Але ж кожен розвиток має свою мету, – терпляче розробляв він тему.

– А метою мають бути діти?

– А ти бажаєш виключно добробуту?

Дівчина обернулася з–за водійського сидіння.

– А якою була мета у ваш час? Робота, діти і сіра пенсійка? У вас нічого не було, тому що реальний світ залищався десь збоку. Якщо тобі дуже пощастило, то відпускали в Югославію, а там з тобою поводилися як з третьосортним напівжебраком. І знаєш, як до тебе ставляться зараз? Тільки нащо туди їхати? – Потоцька більше не дивилася на Марчіна, нервово барабанячи пальцями по керму. – Майхржак мав рацію. Для вас Париж був чимось омріяним, чужим, недосяжним. Ви могли полизати його на листівках. А для мене Париж – це місто, яке знаходиться за півтори години їзди від Вроцлава!

Марчін хотів щось сказати, але вона не дозволила.

– Як тільки я думаю про це, я відразу бронюю квиток і купую його з машини. Більше того, в машині я сама реєструюся на рейс. Через двадцять хвилин я в аеропорту. Сидячи в залі очікування, я бронюю собі готель і орендую машину. Мені нічого не потрібно, тому що технології все роблять за мене. Мені не потрібна готівка, тому що я маю кредитну картку, ні навіть одяг. Опинившись там, я купую змінну білизну або якийсь одяг, якщо холодно. І ще я маю зв’язок з ким завгодно – завдяки моєму мобільному телефону. Я можу не знати міста, тому що мені це не потрібно. Навігація доставить мене куди я хочу, покаже цікаві