Пасажир - Жан-Крістоф Гранже
— І давно наука вивчає такі випадки?
— Перші випадки психогенної реакції втечі були зафіксовані в ХІХ столітті у США. Зазвичай причиною були нестерпні умови життя: борги, родинні чвари, тяжка праця. Утікач виходить у справах і більше не повертається до хати. Дорогою він усе забуває. А коли згадує, то виявляється, що він став геть іншою людиною.
Фрер узяв іншу книжку й розгорнув її перед працівницею поліції на потрібній сторінці.
— Найвідоміший випадок — Ансель Борн, проповідник-євангеліст, що перебрався до Пенсильванії й під іменем А. Дж. Браун відкрив крамничку канцтоварів.
— Борн? Як ото Джейсон Борн?
— Роберт Ладлем узяв його ім’я для свого персонажа, що потерпав од амнезії. В Америці воно стало загальною назвою.
— А це не те саме, що так званий синдром множинної особистості?
— Ні. У тих, що потерпають від цього синдрому, усередині співіснує відразу декілька особистостей. Та у випадках, про які я кажу, відбувається навпаки: людина ніби стирає свою попередню особистість і обертається іншою. Ніякого співіснування немає.
Анаїс неуважно переглядала статті, присвячені феноменові, навіть не намагаючись читати тексту. Її більше влаштовували живі пояснення лікаря.
— І ви вважаєте, що це і сталося з Мішеллем?
— Я певен цього.
— Чому?
— По-перше, всі його спогади несправжні. Це ви й самі легко перевірите. По-друге, в них відчувається штучність. Вони зроблені нашвидкуруч, але, звісно ж, підсвідомо.
— Наприклад?
Матіас підвівся і пройшов за грубий дубовий прилавок, що служив завідувачці штаб-квартирою. У шухляді знайшов те, що шукав, і виклав перед нею коробку з грою «Ерудит».
— Наш незнайомець каже, що звати його Мішелль.
Він виклав із пластикових квадратиків з літерами ім’я МІШЕЛЛЬ.
— Досить часто підказане підсвідомістю ім’я — анаграма іншого імені.
Він перемішав квадратики і склав з них інше ім’я: ШЛЕМІЛЬ.
— І що все це означає?
— А ви ніколи не чули про Петера Шлеміля?
— Ні, — відказала вона.
— Це герой роману ХІХ століття, написаного Адельбертом фон Шаміссо. Чоловік, що згубив свою тінь. Либонь, наш пацієнт, створюючи собі нову особистість, згадав про цю книжку.
— А як це пов’язано з ним?
— Може, під утратою тіні розуміється втрата своєї минулої особистості. Відтоді як Мішелль надійшов до нас, йому сниться той самий сон. Він іде під спекотним сонцем безлюдним селом. Раптом відбувається безгучний вибух зі сліпучо-білим світлом. Він тікає, але його тінь залишається на стіні будинку. Мішелль залишає за собою свого двійника.
Зараз, коли він повторював свою версію працівниці судової поліції, вона здавалася йому ще обґрунтованішою. Напевне Мішеллів сон являв собою образ його втечі.
— Повернімося до моєї справи, — сказала Анаїс і підвелася. Вона так і не скинула тої своєї шкірянки. — Кризу міг викликати шок, еге ж? Від того, що він там побачив?
— Убивство або труп? — усміхнувся Фрер. — Ви цілком логічно міркуєте. Авжеж, така можливість існує.
Анаїс підійшла до стола, що за ним сидів Матіас. Співвідношення сил повернулося до первісного стану.
— Які шанси, що до нього повернеться справжня пам’ять?
— Зараз мінімальні. Мені необхідно з’ясувати, хто він такий насправді, а потім я крок за кроком спробую повернути його собі. Лише тоді він щось згадає.
Дівчина відступила на крок і завмерла в рішучій позі.
— Ми візьмемося до цього вдвох. Що конкретно можна виділити з того, що він вам сповістив?
— Та небагато. Він будує нову особистість із клаптів давньої. Проте всі ці складники спотворені, затьмарені, часом вивернуті наопаш.
— Я можу отримати ваші записи?
— Про це й мови не може бути.
Фрер теж підвівся і легенько вклонився їй, намагаючись пом’якшити категоричність відмови.
— Мені дуже шкода, але це і справді неможливо. Медична таємниця.
— У нас убивство, — раптом владно відтяла вона. — І я можу викликати вас для допиту як прямого свідка.
Він обігнув стіл і став перед нею. Фрер був на голову вищий од неї, але, здається, це не справило на неї ніякого враження.
— Звісно, ви можете мене викликати. Та спершу вам потрібно буде здобути дозвіл ради професійної медичної асоціації. А вона вам його не дасть. І ви це знаєте не гірше, ніж я.
— Дарма ви так, — з докором сказала вона і знову заходилася міряти кроками кімнату. — Ми могли б поєднати наші зусилля. Адже обидві справи пов’язані поміж собою, тут і сумніватися нема чого. Хіба ви не готові зробити все, щоб дізнатися правду?
— До певної межі. Я хочу вилікувати пацієнта, а не запроторити його до в’язниці.
— У вас усе одно нічого не вийде. Не забувайте, що він мій головний підозрюваний.
— Ви погрожуєте мені?
Вона підійшла до нього, не кажучи ні слова і не виймаючи рук із кишень. Зараз вона поводилася точнісінько так, як і на початку їхньої зустрічі. Ладна була воювати з цілим світом. Він теж застромив руки в кишені. Шкірянка проти білого халата.
Мовчання тривало. І раптом йому набридла ця дурнувата гра.
— У вас усе?
— Не зовсім.
— Що ще?
— Я хочу поглянути на вашого звіра.
За годину, повернувшись на паркувальний майданчик біля шпиталю П’єра Жане, Анаїс проглядала повідомлення на мобільнику. Ле Коз телефонував тричі. Вона хутко набрала його номера.
— Ми з’ясували особу клієнта.
— Ім’я?
— Дюрюї Філіпп. Двадцять чотири роки. Безробітний. Без певного місця проживання. Дохляк.
Вона взяла записника і швидко все занотувала.
— Відомості достеменні?
— Цілком. Із дилерами в мене нічого не вийшло, та потім я опитав чотирьох аптекарів і врешті вийшов на таку собі Сільвію Жантій, адреса: Талянс, вулиця Камій-Пеллетан, будинок сімдесят чотири. У неї аптека на майдані Перемоги.
— Знаю, де вона. Далі.
— Відправив їй світлину на мобільник. І вона відразу впізнала хлопця, попри шви і ґулі. Упродовж останніх трьох місяців він регулярно заходив до неї по субутекс.
— Чудово.
— Це ще не все. Я зателефонував Джафарові. Жебраки з бульвару Віктора Гюґо теж його впізнали. Щоправда, знали вони його під прізвиськом Фіфі, та це таки той самий хлопчина. Гот. То з’являвся, то зникав. Міг по кілька тижнів пропадати бозна-де. За їхніми словами, останнім часом він мешкав у занедбаному будинку неподалік від вулиці Виноградників.
Вона відчинила дверцята авто і залізла досередини.
— Коли його бачили востаннє?
— Аптекарка —
