Чотири після півночі - Стівен Кінг

Та й чи не був «Шутер» по-своєму так само розгублений? «Як ви його роздобули? — лихим від гніву й спантеличення голосом спитав тоді він. — От що мене насправді цікавить. Як у біса такий грошовитий писака, як ви, потрапив у мою маленьку сраку світу в штаті Міссісіпі й украв мою кляту писанину?» Тоді Морт подумав, що це або ще одна ознака божевілля, або що цей тип — збіса добрий актор. Але тепер, у Тедовій машині, йому вперше спало на думку, що саме так відреагував би він сам, якби обставини склалися навпаки.

Хоча в певному розумінні вони так і склалися. Єдине, чим два оповідання цілковито різнилися, — це назва. Обидві назви були підхожими, але зараз Морт зрозумів, що має до Шутера одне запитання, і воно дуже нагадувало те, яке йому вже ставив Шутер: «Пане Шутер, звідки ви взяли цю назву? Ось що мене насправді цікавить. Звідки ви могли знати, що за тисячу двісті миль від вашої сраки світу в Міссісіпі дружина письменника, про якого, за вашим твердженням, ви ніколи не чули до цього року, має власне таємне вікно, що виходить на її власний таємний сад?»

Що ж, був лише один спосіб це з’ясувати. Коли Ґреґ вистежить Шутера, Мортові доведеться в нього спитати.

20

Від чашечки кави, яку запропонував Тед, Морт відмовився, але спитав, чи є в того кока-кола або пепсі. Тед відповів ствердно, і після того, як Морт випив прохолоджувальний напій, його шлунок заспокоївся. Він боявся, що навіть від самого перебування тут — тут, де Тед із Емі злягалися тепер, коли їм більше не треба було никатися по дешевих міських мотельчиках — його охопить гнів і неспокій. Але цього не сталося. То був просто будинок, такий, у якому кожна кімната, здавалося, проголошувала, що власник — молодий парубок, який прагне успіху й міняє жінок, як рукавички. Морт відчув, що сприймає це все досить легко, хоча хробачок тривоги за Емі все-таки знову заворушився. Він згадав її кабінетик із його прозорим, психічно здоровим світлом та дрімотним дзижчанням сушарки, що просочувалося крізь стіну, її кабінетик із його таємним вікном, єдиним на весь будинок, що виходило на тісний закапелок між будинком і флігелем, і подумав, як органічно вона виглядала там і як мало спільного мала з цим будинком. Але з цим доведеться розбиратися їй самій, і він подумав (лише через кілька хвилин перебування в цьому іншому будинку, що виявився зовсім не темним і страшним кублом розпусти, а просто собі будинком), що з цим він може змиритися… і навіть не заперечувати проти цього.

Вона спитала, чи залишиться він ночувати в Деррі.

— А-а. Поїду додому відразу, як переговоримо зі страховиками. Раптом спливе ще щось, вони можуть зі мною зв’язатися… чи можеш ти.

Він усміхнувся їй. Вона теж відповіла усмішкою і на мить торкнулася його руки. Тедові це не сподобалося. Він насупився у вікно й покрутив у руках свою люльку.

21

На зустріч із представниками страхової компанії вони прибули вчасно, від чого Тедові Мілнеру, безсумнівно, полегшало. Морт був далеко не в захваті від того, що Тед буде присутній; зрештою, той будинок ніколи Тедові не належав, навіть після розлучення. Та все ж таки Емі з ним наче було спокійніше, тому Морт на цьому не акцентував.

Дон Стрік, агент страхової компанії «Консолідейтид Ешуаренс», із яким їхня сім’я укладала угоду, провів зустріч у своєму офісі, куди вони приїхали після чергового короткого обходу «місця». В офісі вони познайомилися з чоловіком на ім’я Фред Еванс, слідчим «Консолідейтид», що спеціалізувався на підпалах. Еванса не було того ранку з Вікершемом і Бредлі, а також на «місці», коли Стрік зустрівся з ними там опівдні. Але причина з’ясувалася дуже швидко: більшу частину минулої ночі він провів, копирсаючись у руїнах із фотоапаратом «Полароїд», світячи собі потужним ліхтариком. А потім, сказав він, поїхав у мотель, щоб трохи передрімати, перед тим як зустрічатися з подружжям Рейні.

Мортові Еванс дуже сподобався. Здавалося, той по- справжньому близько до серця взяв утрату, якої зазнали вони з Емі, тоді як усі решта (з паном Тедді-Я-Третій включно) просто говорили ротом традиційні слова співчуття, перш ніж перейти до справи, яку вони вважали найнагальнішою (а щодо Теда Мілнера, думав Морт, то найнагальнішою справою для нього було якомога швидше спровадити його, Морта, подалі з Деррі, на Ташморське озеро). І Фред Еванс не називав Канзас-стрит, 92 «місцем». Він називав це «будинком».

Його запитання, хоч і в принципі ті самі, які звучали від Вікершема та Бредлі, були делікатнішими, деталізованішими, більше промацували ґрунт. І хоч спав він не більше ніж чотири години, очі в нього були ясними, а мовлення — швидким і чітким. Переговоривши з ним двадцять хвилин, Морт вирішив, що якби він коли-небудь надумав спалити будинок заради страхових грошей, то застрахував би його не в «Консолідейтид Ешуаренс», а в якійсь іншій компанії. Або дочекався б, коли цей чоловік вийде на пенсію.

Скінчивши розпитування, Еванс їм усміхнувся.

— Ви мені дуже допомогли. Хочу ще раз подякувати за ваші вдумливі відповіді й терпеливе до мене ставлення. У багатьох випадках люди, варто їм лише почути слова «страховий слідчий», наїжачуються. Вони вже й без того засмучені, їх можна зрозуміти, тож доволі часто вони сприймають присутність слідчого на місці згарища як звинувачення в тому, що це вони самі спалили своє майно.

— За цих обставин навряд чи ми могли б очікувати кращого ставлення, — сказала Емі, й Тед Мілнер закивав так несамовито, наче голова в нього висіла на ниточці — і нею керував лялькар, у якого від нервів руки трусилися.

— Зараз буде непростий момент, — Еванс кивнув Стрікові, і той відсунув шухляду письмового стола та видобув звідти планшет із причепленою до нього комп’ютерною роздруківкою. — Коли слідчий установить, що пожежа була дуже серйозною, а саме такою вона й була у вас, ми повинні показати клієнтам список заявленого майна, яке підлягає страхуванню. Ви його проглянете, потім підпишете заяву про те, що всі речі зі списку досі належать вам і що вони були в будинку, коли сталася пожежа. Ви повинні поставити галочку біля речі або речей, які ви продали після останньої страхової ревізії з присутнім тут паном Стріком, а також навпроти будь-якого застрахованого майна, якого не було в будинку під час пожежі, — затуливши рота кулаком, Еванс прокашлявся і продовжив. — Мені сказали, що ви недавно змінили місце проживання,