Місце під зорями - Анні Кос

— Лікар, де лікар? — випалив Малкон, відчинивши обидві стулки одним сильним поштовхом. — Треба знайти його негайно! 

Ульф відірвав погляд від розкладених по столу паперів, на обличчі його застигло щире здивування. Арен ошелешено кліпнув:

— Нащо лікар? Хтось поранений? 

— Той чоловік, у балахоні, — наполошено видихнув Малкон. — Я питав тебе про нього три дні тому, пам’ятаєш? Він здався мені знайомим, і це дивно, адже я рідко буваю в Ельтре й Нісса-Шин. А тепер згадав: ми зустрічалися в Дармсуді. Одного разу він супроводжував імператорську сім'ю разом із Сіфом Йонною, а іншого — виконував роль охоронця Мейрам під час святкування в храмі. Звісно, він був одягнений зовсім інакше, виправка скидалася на військову, ніякої сутулості чи сивини не було, але це точно одна й та сама людина. 

— І зараз він тут? — уточнив Чорний Вовк, підводячись.

Малкон кивнув, переводячи подих, за нього відповів Арен:

— Служить у гарнізоні Ельтре десь рік, нещодавно переведений сюди.

— Негайно знайти й затримати. Живим і здатним говорити! — Ульф попрямував до виходу і махнув охороні біля дверей. — Двоє з нами, один залишається тут, ви троє — надішліть десятку до лікарського крила і стільки ж — до особистих кімнат цілителів. Закрити ворота. Нікого з фортеці не випускати ні під яким приводом до мого наказу!

Разом вони вийшли надвір й поквапилися до невисокої кам'яної будівлі в глибині двору — лазарету, де лікували поранених. Однак дійти не встигли — позаду, біля самих воріт фортеці, сліпуче спалахнуло. У спини вдарив потік палючого повітря, буденний гамір розідрали крики й тривожний поклик сигнального дзвона.

Малкон озирнувся й закляк: посередині двору шалено оберталося сліпуче полум’яне кільце.