Місце під зорями - Анні Кос

— Не до тебе, тварюко.

Хальвард різким рухом обірвав зв’язок між демоном і людиною. У повітрі прокотився розлючений крик. Герцог струсив залишки ниток з пальців, і тінь остаточно розтанула. Полонений обм'як, впав на землю ганчір'яною лялькою, очі його закотилися, голова відкинулася безвольно, з носа потекла тонка цівка крові.

Правитель підвівся, гидливо витер руки об одяг. Натовп, що зібрався навколо, мовчав. Мало хто зрозумів, що сталося насправді, але обличчя у всіх були похмурі й стривожені. Сюди вже встиг підійти й Ульф, і комендант, і десятки людей з тих, хто не надто постраждав від вибуху. Хальвард обвів усіх поглядом і наказав:

— Усім розійтися по місцях, очистити подвір'я, оглянути міст — його слід полагодити якомога швидше. Потрібні нові ворота, тому знайдіть майстрів. Поранених віднести у лазарет. Список цілителів з магічним даром негайно мені на стіл. Допоки я не перевірю особисто кожного приставити до них варту. Сьогодні нової атаки не буде, але часу в нас обмаль. Того вартового, що був перед вогняним кільцем треба поховати з честю. Він не винен в тому, що сталося, його просто використали.

— А що з цим? — комендант вказав на зв’язаного бранця.

— Стихійним магам, які переступили заборону застосування дару для військової атаки, немає місця на моїй землі. Щоправда, тепер він не згадає навіть власного імені й до кінця життя буде ходити під себе, але це не зменшує його провини. Повісити. 

Арен і Малкон перезирнулися, Хальвард повернувся до них:

— Вам ми всі зобов'язані життям. Якби не ваша кмітливість, зараз живих на у фортеці було б набагато менше, ніж мерців. Ідіть за мною. Ульфе, коменданте, маємо дещо обговорити без зайвих свідків.