Місце під зорями - Анні Кос

— Ясно. У будь-якому разі не смій їхати, не попрощавшись зі мною. 

— Скажи краще, коли весілля? — на обличчі Малкона промайнув відблиск справжньої зацікавленості.

— Не знаю, мабуть, коли оголосять якесь перемир’я. Та схоже, ми застрягли у Нісса-Шин надовго, а Віалі безпечніше в Кінна-Тіате.

— Може, це й на краще. Відсвяткуєте без поспіху восени або взимку. 

— Час покаже, — Арен рішуче піднявся. — Вставай. Знайдемо тобі щось пристойніше на сніданок, подихаємо свіжим повітрям й розімнемося врешті-решт. Чорний Вовк постійно зайнятий, а крім нього мені тільки з тобою й цікаво тренуватися. 

Малкон усміхнувся і слухняно підвівся, вдаючи, що повірив словам друга. Коли вони вийшли на яскраве ранкове сонце, Арен раптом зупинився й замислено потер лоба:

— Послухай, ти сказав одну кумедну річ. Про Сіфа Йонну. Що імператрицю охороняють не так ретельно, як Мейрам. Багато хто згадує Арселію, як жінку, не позбавлену мудрості й доброти. Ти не думав, що можна спробувати передати звістку через неї? Звісно, не напряму, і мова не про лист із підписом чи щось таке, але бодай якийсь натяк про себе. Це вкрай ризиковано і взагалі може бути безнадійно, але все ж варто подумати.