Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

Рена дивилась на ті сцени з вікна, іноді виходила до них і сідала поряд, навідміну від Ітана, вона справді слухала людину-дерево.

Зрідка приходили люди здати машину або навпаки купити тарантайку, барахолка вже не користувалася такою популярністю як коли його тільки придумав аркантроп, та все ж люди приходили.

Одного дня навіть завітали копи і виписали штраф за несанкціоновану торгівлю, а потім скупились по власним потребам у нього ж. Що дивно, тоді він ніяк не маскувався, а копи навіть не впізнали його, хоча він бачив свій фоторобот коли ходив у місто за покупками. Можливо, цілком можливо, що звинувачення відкликали, але ж то було дуже малоймовірно.

Штабеля побитих кузовів потроху рідішали, з тим як Ітан розбирав їх і трощив, сортував і пресував на куби, котрих стало вже надто багато. Треба було ремонтувати плавильню та він гадки не мав як то зробити. Та і закралась у нього думка що звалище без тих штабелів ставало менше схожим на звалище, тож він сповільнився у темпах роботи, дуже сповільнився. Духи йому дякували за роботу а він собі думав що скоро їх дяка перетвориться на невдоволення а то й на відразу.

- Чесно кажучи, - сказав він якось Рені. - Начхати мені на духів, екологію і природу, звалище має бути звалищем.

- Хочеш перестати працювати? - спитала вона.

- Ні, робота має робитись але... мені подобається тут, на звалищі, яким воно є, - він трохи вагався у своїх почуттях та вирішив усе ж таки сказати: - З тобою.

Лисиця повернула до нього обличчя і на її мармурово-білих щоках проступив рожевий відтінок, рум`янець?

- Невже ти прийняв мене, ведмедю?

- То я вже не ведмежа? А загалом питання у тебе невдале, ми кохаємось вже напевно як місяць а то і півтора.

Вона промовчала, своєрідно переклавши його відповідь як позитивну.

Пізніше, того ж вечора перевертень показав їй своє невеличке досягнення.

- Дивись, - мовив і простягнув єдину руку вперед.

З жестом розкриття долоні «витягнулись» чорні, гачкуваті пазурі.

- Торкнись долоні, - сказав він.

Кіцуне послухалась і відчула що шкіра набагато грубіша аніж зазвичай, вона була настільки тверда і зароговіла ніби перетворилась на якусь броню, більш того прямо на її очах волосся на його передпліччі погустішало і стало нагадувати шерсть, та поки що рідку.

Рена подивилась на обличчя Ітана і побачила що окрім ікл його щелепа наче загострилась та з`явились шерстяні бакенбарди. Але було і ще щось, він наче тужиться, ведмедю було важко утримувати своє перетворення.

- Ти досяг значних успіхів, якимось чином тобі вдалось перетворитись на форму гомінем.

Хлопець видихнув і відпустив ту форму, його тіло повернулось до звичайного перетворення - пазурів та ікол.

- Гомінем? Одна з трьох форм перевертня у повний місяць?

- Так, інші дві бестія і гібрид, повідай мені, звідки ти дізнався про них.

Перевертень хмикнув.

- Я був мисливцем, ми навіть мали щось типу підручника, де були так-сяк складені знання про перевертнів та інших істот, нас цікавив розділ саме про вовків, бо ж ми не вірили що окрім перевертнів і вампірів існує і інше зло. Я ще пам`ятаю що гомінем то людина з онаками звіра як то шерсть, загострені вуха, пазурі, кігті, очі як у тварин, що світяться у темряві, змінені риси обличчя, то так звані найлюдяніші перевертні, хоча іншим двом підвидам вони не поступаються кровожерливістю. Гібрид - напівлюдина-напівтварина, щось середнє між двома, той самий підвид що найчастіше описують у міфах та легендах. І в кінці списку бестія - потворна тварина, що пересувається на усіх чотирьох кінцівках, чудовисько більше від звичайного представника виду, часто зі спотвореним тілом і рядами кривих зубів та ікол, жеводанській звір то найвідоміший представник бестій.

Лисиця слухала із задоволенням, то був точний опис і щось їй підказувало що той самий підручник по якому вчили Ітана якраз потрапляв їй у руки раніше, цього року. Не той самий примірник звісно, але видання мало бути як мінімум схоже.

- Скажи Рено, який з цих трьох підвидів відповідає моєму тілу на повний місяць?

Ітан вже здогадався, але хотів почути підтвердження від стороннього спостерігача. Він дивився на власне тіло, коли воно перетворилось, бачив власну руку, міг ходити як на ногах так і на трьох лапах, був набагато більше перетвореним за гомінема і все ж більш людянішим аніж бестія.

- Я бачила тебе і хоч мені теж повний місяць запаморочує розум, можу сказати тобі, - казала легко, не поспішаючи, лагідно. - Гібрид.

Так, здогадка виявилась вірною.

Був вівторок, праця не йшла, в голові ведмедя блукала лише одна думка.

Він дивився тепер на Рену інакше, часто подовгу.

Спочатку він не довіряв їй, намагався відштовхнути, або ж у відкриту проявляв ворожість, та вона того не сприймала. Ритуали годування лише усугубляли таке його ставлення та потім виявилось що їх знайомство більш давнє, а сам Ітан ще й винен перед лисицею. Більше не було змоги ненавидіти її за відтяту руку, вона врятувала його двічі та і не було її вини у тому що саме так сталося, що та куля розкололась і застрягла у кістках.