Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

Чи було йому зараз приємно від того оргазму?

Він не мав на те відповіді.

- Вчора ти зробила так само? Після ампутації, коли я відключився.

- Ні, - весело похитала вона головою.

Ітан повернув до неї очі, лише щоб побачити абсолютно задоволене обличчя. А Марія мертва, хоча Рена тут ні до чого, винен лише він сам.

- У тебе давно нікого не було, правда? - ніжно запитала вона.

- Угу, - промимрив хлопець, підіймаючись, дістав зі своєї сумки кофту і пішов на вулицю.

Ніч була місячною, холодний, срібний блиск освічував звалище. Ітан зупинився на задньому подвір’ї, сів на капот якоїсь машини і жадно вдихнув аромат, буквально занурився обличчям у кофту.

- Вибач мене, Марія, - прошепотів.

Наступного дня він прокинувся на вулиці, поїв у сторожці, робив вигляд наче Рени тут немає. Вчився жити однією рукою, порався на звалищі, цього дня йому підігнали ще дві машини, одна ще була на ходу. Було схоже на те що Ітан вже близький до стадії прийняття (хоча це не так), він навіть намагався «тренуватись», після того як ввечері замкнув ворота, що ж саме робив хлопець?

Ну, він намагався викликати в собі звіра: кричав, бив кузови рукою і ногами, гарцював по території, стрибав по машинам поки його рани не відкрились.

Тоді довелось просити Рену про перев’язку, та як бути чесним то деякого успіху він сягнув, йому вдалось випустити кігті і проричати як звір.

Поки Рена займалась ранами Ітан дивився на власну долоню, на пальці з чорними, гачкуватими кігтями і не міг второпати що тепер з цим робити.

- Просто втягни їх, - порадила дівчина.

Після того пішов блукати по двору, і блукав аж до самої ночі, йому дуже не хотілось лишатись з Реною в одному приміщені, він навіть не цікавився чим вона займалась увесь день. Періодично погладжував себе по правому плечі, досі було важко повірити, що руки вже нема і певно не буде.

Врешті решт він повернувся у сторожку, де Рена повторила майже в точності ритуал свого годування. Ітан намагався дивитись на неї, дивитись у два ліхтарика її очей, її рухи, її вигляд при цьому.

Вона була абсолютно асексуальною, поки працювала ротом. Попри те що ще вчора вона навіть сиділа з грацією, сочилась вродою, навіть ходила так що якби не обставини, його апарат міг би і не лягати.

Кінчив. Рена, як і вчора не проронила жодної краплі.

Невже він зараз відчув до неї симпатію?

Але ж вона і справді гарна.

Вона справді цим годується?

Знов, наче задоволена кішка, дівчина розтягнулась на постілі поряд з ним, цього разу навіть накрила їх обох ковдрою і прислонилась до Ітана спиною. Лежала справа од нього, ледь-ледь торкалась до зрубаного плеча. Воно пекло.

Хлопець було хотів трошки відштовхнути її та побачив що на його пальцях досі були кігті.

То нехай пече, це маленька, надто легка кара за все що він заподіяв, за зраду Марії.

Марія...

Наче то було якесь дежавю, перевертень вхопив кофту і пішов собі надвір. Довго вдихав аромат, потім скочив на ноги і в гніві вдарив кігтями по ржавому кузову. Сподівався зламати ті кляті кігті але натомість «прорізав» метал.

- Ти маєш втягнути їх, поволі, - м’яко сказала Рена.

Вона стояла в тіні, так щоб місячне світло не досягало її.

- Як я маю в біса то зробити!? - заричав Ітан.

- Поволі, а тепер тобі ще треба ховати ікла.

Його це ще більше лютило, він ледь стримувався.

Рена уважно на нього дивилась, як рухаються його груди від важкого дихання, як скалить він свої ікла, як він тримає свої пазурі - звір, готовий у будь-який момент напасти.

Вона не вірила у напад та про всяк випадок подумки готувалась до нього.

- Та що ти взагалі знаєш!? Що суккуб знає про перевертнів!?

- Суккуб, певно мало знає, але ти помилився, - Рена вийшла з тіні у місячне сяйво, показала себе справжню перед Ітаном.

Її білосніжна шкіра мало не світилась у тих холодних місячних променях, але то було не через її трансформацію, то просто враження яке вона справила на ведмежа. На голові у неї з’явились два великих пухнастих вуха, з-за спини виднілись п’ять пишних хвостів, шерсть на них була того ж кольору що і її волосся, така ж чорна.

Лисиця. Рена була лисицею-перевертнем усвідомив Ітан, він чув про таких, що їх зазвичай впольовують у східній Європі але жодного разу не зустрічав навіть опису.

- То ти лисолак, але ж нащо тобі сперма?

Він лагідно похитала головою.

- Ти знов не вгадав, хоча обидва варіанти доволі близькі. Я - кіцуне, нас вважають суміжним видом між перевертнями і демонами. Я справді харчуюсь твоєю спермою, бо маю вживати те, що містить у собі життя, як це мають робити суккуби. Та багато моїх родичок віддають перевагу більш кривавим трапезам.